На передодні професійного свята – Дня шахтаря керівник СМЧ – 19 Семеняк О.І. попередила працівників закладу про закриття до кінця 2013 року п’ятиповерхового корпусу стаціонару лікарні. Так, в межах цієї так званої оптимізації буде закрито хірургічне відділення на 20 ліжко-місць, операційний блок, приймальне відділення, пральня і стерилізаційна та інші. Раніше, у 2011 році в лікарні вже було ліквідовано 45 ліжко-місць, з яких 20 в генікологичному відділенні, решта в неврологічному, терапевтичному та хірургічному відділеннях. Під скорочення потрапляють 25 чоловік.
Таким чином повністю ліквідується лікування хворих на стаціонарі. Мимо волі постає питання, в чиї руки потрапить п’ятиповерхова будівля стаціонару, розташоване у мальовничо-природному куточку нашого міста.
Незрозумілою для здорового глузду є безпрецедентна позиція керівників закладу та міста, які власноручно та систематично на протязі останніх двох років веде очолюваний нею заклад до ліквідації стаціонарного лікування. Ніякої логіки в діях керівників на превеликий жаль тверезим оком не видно. Профспілковий комітет лікарні чомусь теж не б’є в набат.
Де будуть лікуватися працівники шахти та їх сім’ї, ветерани шахтарської праці, інваліди виробництва, профхворі, населення прилеглої до медичного закладу території та інші? В «рукавичці» всі не помістяться – порветься.
Дуже багато хворих звертались по телефону на гарячу лінію ОДА та письмово до голови ОДА з проханням захистити лікарню в якій вони змогли вилікуватися.
Ініціатори ліквідації стаціонару у своїх діях керуються немов би встановленою нормою МОЗ України щодо граничної кількості населення, яке обслуговується мед закладом і таким чином місцеві чиновники створюють умови штучного закриття стаціонару. (Копії відповідей чиновників з цього питання виставляємо на сайті для ознайомлення.)
А яка ж фактична чисельність осіб, які закріпленні за лікарнею? Давайте порахуємо разом.
По-перше, це персонал шахти Інгульська і їх сім’ї – 5000 тис. чол.., Новокостянтинівська шахта – 960 чол., ГРЕ – 37 – 280 чол., СМУ – 5 – 211 чол., а ще крім цього профхворі – 420 чол., ветерани праці – 550 чол., інваліди виробництва – 35 чол., працівники медзакладу – 123 чол. та населення прилеглої території – 1872 чол. Всього – 9500 чол.
По-друге, і найголовніше, що всієї цієї арифметики не може не знати керівник СМЧ – 19 пані Семеняк. Цікаво, на якій підставі кількість людей, що обслуговуються в лікарні зменшилась з 9500 до 4100 осіб протягом останнього року. За даними статистики населення всього міста Кіровограда за рік скоротилось всього на 1500 чоловік!
Ще одним підтвердженням того, що кількість людей які проходили лікування на стаціонарі та зверталися за консультативною допомогою стабільна протягом останніх трьох років. Це більш ніж 1000 чоловік щороку лікуються на стаціонарі та 4000 чоловік отримують кваліфіковану консультативну допомогу в відділеннях лікарні.
І на останок. Кіровоградщина є і буде у подальшому основним регіоном України по видобутку уранової сировини, а в майбутньому, у найближчі 1,5-2 роки стане виробником ядерного палива. Тому ні в якому разі не можна допустити закриття стаціонару спеціалізованого медичного закладу, який до речи і спеціалізується на лікуванні шахтарів глибоких уранових шахт та профілактиці захворювань, які виникають від опромінення урановою породою.
А чому мовчить адміністрація та профспілка шахти?
Взагалі лікарні існують для хворих, а не для статистики та адміністрації. Тому чи не варто було б запитати людей? Як нам відомо, шахтарі навіть не знають про закриття їхньої лікарні. Можливо і навіть їх потрібно запитати? Чому мовчать депутати?
Залишається тільки сподіватися, що це зрозуміють і керівники області.