Правила поведінки із ртутним термометром

Ртутний термометр — найпопулярніший медичний вимірювальний прилад. Ртуть — високотоксична речовина, проте саме вона дає найбільш точні дані в процесі вимірювання температури.

Скляний ртутний термометр може розбитися при падінні та інших способах неправильної експлуатації. При ударі ртуть поділяється на дрібні кульки та починає випаровуватися при 18 градусах, з підвищенням температури в приміщенні випаровування ртуті збільшується. Пари ртуті та її сполуки дуже отруйні. З попаданням до організму людини через органи дихання ртуть накопичується в організмі та залишається там на все життя, що може призвести до хронічного отруєння. Хронічне отруєння є наслідком вдихання малих концентрацій парів ртуті протягом тривалого часу.
Симптоми хронічного отруєння парами ртуті є підвищена стомлюваність, сонливість, загальна слабкість, головні болі, емоційна нестійкість (невпевненість у собі, загальна пригніченість, дратівливість), зниження уваги і розумових здібностей, тремтіння кінчиків пальців, часті позиви до сечовипускання і випорожнення, зниження нюху і смаку, пітливість. Можуть збільшитися щитоподібна залоза, виникнути порушення серцевого ритму і знизитися кров’яний тиск.

Якщо розбився ртутний термометр, то необхідно:
а) вивести з приміщення всіх людей. У кімнаті можуть перебувати лише ті члени сім’ї, які прибиратимуть у ній;
б) у кімнаті слід негайно відчинити всі вікна і балконні двері для ідеального провітрювання приміщення і вивітрювання парів ртуті. Важливо запам’ятати, що приміщення потрібно регулярно провітрювати ще протягом тижня після того, як у ньому розбився градусник. Однак пам’ятайте, що не повинно бути протягу, бо легкі кульки ртуті швидко розлетяться. Крім цього, вітер може розбити кульки на дрібні частинки, які згодом утворять отруйний ртутний пил, здатний осісти на меблях;
в) максимально ізолювати від людей забруднене приміщення, щільно зачинити всі двері;
г) оглянути приміщення та намагатися знайти всі крапельки ртуті;
ґ) обов’язково надягніть на руки гумові рукавички і захистіть ноги медичними бахілами або мішечками із целофану. Збирайте спринцівкою великі кульки і відразу скидайте їх у скляну банку з розчином (2 г перманганату калію на 1 літр води), дрібніші кульки збирайте щіточкою на папір або паперовою серветкою, змоченою олією, і теж скидайте в банку. Банку щільно закрийте кришкою;
д) для прибирання ртутних кульок категорично забороняється використовувати пилосос або віник. Ртуть від цього розпилиться і почне інтенсивніше випаровуватися;
е) вимийте забруднені місця мильно-содовим розчином (400 грамів мила і 500 грамів кальцинованої соди на 10 літрів води) або розчином перманганату калію (20 грамів на 10 літрів води).
є) вичистіть та промийте міцним, майже чорним розчином марганцівки підошви взуття, якщо ви наступили на ртуть;
ж) викидати як звичайне сміття банку зі ртуттю не можна;
з) не виливайте ртуть у каналізацію;
и) речі, які «забруднилися» ртуттю, зберіть у пакет і винесіть з приміщення. Одяг краще не піддавати пранню, а просто викинути;
і) банку зі ртуттю необхідно передати фахівцям служби «101».
Важливо!
Килими, на яких побували кульки ртуті, не можна використовувати протягом трьох місяців — весь цей час їх треба систематично й подовгу провітрювати.