Італія Петра Оссовського

29 січня 2013 року у відділі Кіровоградського обласного художнього музею - картинній галереї Петра Оссовського «Світ і Вітчизна» відбулося відкриття виставки «Італія Петра Оссовського»

Петро Павлович Оссовський - народний художник СРСР, лауреат Державної премії СРСР, міжнародної премії ім. М. Шолохова, дійсний член Російської Академії мистецтв народився 18 травня 1925 року в с. Мала Виска на Кіровоградщині. У 1950 році закінчив державний художній інститут імені В. І. Сурикова. З 1956 року є членом Спілки художників СРСР.

Петро Оссовський учасник багатьох виставок в Росії та за її межами. Його твори знаходяться в Державній Третьяковській галереї, Державному Російському музеї, музеях Росії, країн СНД, а також в закордонних колекціях.

П.П. Оссовський відомий як основоположник «суворого стилю» в мистецтві. За твердженням фахівців Петро Павлович – один із самих виразних представників «суворого стилю» у живописі. Його роботи яскраві, динамічні, мають насичену кольорову палітру та бездоганну композицію.

Подорожуючи по різним країнам – а за роки творчості П.Оссовський побував в Угорщині, Польщі, Італії, Великобританії, на Кубі, у Мексиці, Чехословаччині, Болгарії, Фінляндії, НДР, Іспанії – він завжди робив замальовки. «Територія моєї творчості, – зазначає П.П.Оссовський, - від берегів Байкалу до вод Карибського моря». Під час своїх подорожей художник обмірковував саме життя, тому в його творах всі прояви життя важливі і заслуговують пильної уваги.

Петра Павловича відзначено численними міжнародними, державними, церковними, громадськими та іншими нагородами.

18 травня 2007 року відбулося відкриття відділу Кіровоградського обласного художнього музею - картинної галереї Петра Оссовського «Світ і Вітчизна». У 2007 році також були відкриті картинні галереї Петра Оссовського в Російській Федерації «Псковські мотиви» (м. Псков, Псковський музей-заповідник) та «Пушкін і земля Псковська» (Пушкіногорьє, Пушкінський заповідник). У 2012 році була відкрита «Палата в Ізборську» до 1150-річчя м. Ізборська (Псковська область Російської Федерації).

Сьогодні художник живе та працює у м. Москві. Проте зв'язок з малою батьківщиною не переривається, а галерея «Світ і Вітчизна» продовжує знайомити відвідувачів із новими творчими надбаннями нашого видатного земляка. П.Оссовський продовжує працювати, він сповнений свіжих ідей і задумів. «…Поки моя рука здатна тримати пензель і перо, - пише художник, - вони будуть активно говорити про те, що мене хвилює та що я хочу повідати людям».

Так, новою сторінкою в творчій біографії художника стала виставка «Чотири Італії Петра Оссовського», що проходила з 21 листопада по 29 грудня 2012 року у галереї «Маричевич Файн Арт» (м. Москва). На виставці експонувались живописні і графічні роботи, виконані П.П. Оссовським під впливом від творчих подорожей до Італії у 1956, 1965, 1972 і 1990 роках. Більшість експонованих робіт була представлена глядачу вперше.

Сучасні технології допомогли картинній галереї Петра Оссовського «Світ і Вітчизна» донести до любителів мистецтва експоновані роботи у вигляді репродукцій.

Настрій і почуття, які П.П.Оссовський відчував у цій країні він відтворив в своїх творах. Їх чудово відображають слова самого художника: «Звичайно. Італія наближена до Бога! Диву даєшся, яка красива. Але ж цілий рік в цій країні літо… Благословенна Італія!».

Слід відмітити, що за 32 роки – саме стільки років пройшло від першої до останньої подорожі художника до Італії – країна змінилась. Змінився і сам художник. Про свій цикл «Прощання з Італією» він сказав:

«Прекрасна Італія – країна, яка стала еталоном гармонії і краси людини і природи, країна, мистецтво якої завжди було високою школою і предметом натхненної творчості для російських художників і звеличуючи яку, вони створили шедеври, які увійшли до скарбниці вітчизняного мистецтва. Традиційна повага і любов до Італії і її мистецтва торкнулась і художників мого покоління. В роки молодості мені вдалось відвідати цю країну чотири рази і доволі добре познайомитись з мистецтвом і життям цієї країни. Остання подорож у 1990 році разом із моєю дружиною, по суті вже приреченої до смерті невиліковною хворобою, була складною і глибоко сумною.

Очікування трагічного завершення вплинуло на моє досить сумне враження від цієї чудової країни, яка цього разу предстала на полотнах вузькими вулицями, стиснутими будинками середньовічних міст-музеїв. Подорож стала прощанням з землею прекрасної Італії, випещеної морем і сонцем, землею – божественною квіткою людської цивілізації».