ВІЛ-позитивна: Люблю куховарити, няньчити правнуків і розгадувати кросворди

Поліні Аркадіївні за 60 років. Вона варить смачний борщ, любить розгадувати кросворди і няньчити своїх правнуків. Про ВІЛ-інфекцію дізналася десять років тому. Відтоді діагноз ніяк не вплинув на її життя.

Розповідає PR-менеджерка БО "100 відсотків життя. Кропивницький" Вікторія Семененко, передає кореспондентка 0522.ua.

З Поліною Аркадіївною спілкуємося по телефону. Вона одна з найстарших ВІЛ-позитивних, у яких мені вдалося записати інтерв’ю. Проживає у невеличкому містечку, де всі про всіх знають. Єдине її побоювання – щоб ніхто не дізнався про її ВІЛ-статус.

Бо ж відвернуться, дочко. А мені на старість не хочеться, щоб люди тикали пальцями чи осуждали, - зізнається жінка.

Не переймайтеся. Ми змінимо ваше ім’я і не будемо вказувати місто. Коли ви дізналися про ВІЛ?

То було десять років тому. Залетіла я в лікарню з високою температурою. Перевірили, зробили знімок, сказали, що легені набираються рідиною. Я здавала багато аналізів. А потім лікар сказав, що в мене ВІЛ-інфекція. Як? У мене мужиків не було! Я ж ні з ким не спала, крім свого чоловіка! Відкуди воно в мене взялося? Оговтавшись, я почала розпитувати, як ще можна було інфікуватися. Мені до цього кілька років тому робили складну операцію, мабуть, тоді я й отримала ВІЛ, - каже Поліна Аркадіївна.

Ви розпочали лікування?

Це було не просто. Спочатку я боялася йти в лікарню по ліки. Та й не могла. Я була в іншому місті з хворими легенями. Тому просила сина і він мені привозив ліки. Коли почала приймати антиретровірусну терапію, мені ставало легше дихати. Та й з часом було вже не так страшно. Я повернулася у своє місто. Жила звичайним життям. Змирилася зі своєю хворобою, - ділиться жінка.

Ліки додому вам приносить соціальний працівник проєкту «Колобаритив послуг з виявлення та лікування ВІЛ» ACCESS Pro в рамках програми PEPFAR (2018 – 2023)», що втілює БО «100 відсотків життя. Кропивницький». Не називаю її прізвища, щоб вас через неї не ідентифікували. Розкажіть, чим вона вам зараз допомагає?

О, її візит для мене завжди радість. Мені важко ходити. Хіба що у подвір’ ї, і то – повітрям подихати, посидіти на лавочці. Йти по АРВ-терапію мені важко. От моя соціальна працівниця і приносить мені ліки, які я приймаю щодня. Якщо треба якась підтримка, я їй телефоную. Це добре, що вона у мене є, - каже Поліна Аркадіївна.

Ви більше часу проводите вдома. Чим займаєтеся?

У мене постійно правнуки в гостях. Готую їм щось смачне. Люблять мій борщ із домашньою сметанкою. Я ще люблю розгадувати кросворди. Це моє захоплення із молодості. На жаль, як тільки почався карантин, то була без кросвордів. Але якось подарувала мені сусідка газету з кросвордами – от я і знову в нею з головою поринула. У мене знаєте, скільки вдома цих кросвордів? Огого!

Розмова з Поліною Аркадіївною ще тривала півгодини. Вона розповідала і рецепт борщу, і «секрети» слів захованих у кросвордах, а насамкінець казала: «Ви напишіть там у себе, щоб люди без вагань проходили тест на ВІЛ. П'ятнадцять хвилин – і ви знатимете про своє здоров’я. Краще приймати АРВ-терапію вчасно і жити звичайним життям».