Експозиція до Cвітлого Христового Воскресіння – до Великодня

29 квітня 2013 рокув Кіровоградському обласному художньому музеї відкрито експозицію до Cвітлого Христового Воскресіння – до Великодня з фондового зібрання Кіровоградського обласного художнього музею.

Святу Великодня - Світлому Христовому Воскресінню передує страсний тиждень. Страсним тижнем називають останній тиждень перед Пасхою. Таку назву цей тиждень має тому, що він присвячений споминам про останні дні земного життя Спасителя: Його стражданням, хресну смерть і погребіння. Понеділок, вівторок і середа цього тижня присвячені споминові про останні бесіди Господа Ісуса Христа з народом та учнями.

Цього року страсний тиждень розпочався з 29 квітня – це дні земного життя Ісуса Христа. Саме цим дням у православному іконописі присвячено особливий цикл - літературною основою якого є Євангеліє.

Сакральні твори саме цієї тематики з фондів обласного художнього музею в рамках святкування Великодня доповнили експозицію стаціонарного залу сакрального мистецтва, а також представлено стародруки, елементи вбрання священнослужителів, покрівець (воздух). Це ікони страсного циклу, датовані ХІХ – поч. ХХ століть: «Тайна вечеря», «Омовіння ніг», «Христос у терновому вінці», «Ісус Христос у терновому вінці», «Розп’яття», «Розп’яття з предстоящими», «Зняття з хреста», «Покладання до гробу», «Кришка церковної скрині із зображенням лежачого на плащаниці Христа», «Плащаниця», «Образ Воскресіння господа нашого Христа», «Воскресіння», «Воскресіння Христове», «Воскресіння Христове», «Христос - Виноградар», «Зішестя в пекло», «Образ святого апостола Іоанна Богослова», «Св. Василь Великий, Григорій Богослов і Іоанн Златоуст», «Св. Євангеліст Іоанн», «Св. Євангеліст Іоанн з царських врат», «Св. Євангеліст Лука з царських врат», «Св. Євангеліст Матвій з царських врат», «Св. Матвій», «Собор святих», «Св. Марія Магдалена».

В іконографічному типі «Тайної вечері» зображується одна з найглибших тайн християнської віри: на урочистій прощальній трапезі Христос промовив, що незабаром Він відійде до Отця, однак Він також запевнив, що залишиться у душах вірних не тільки духовно невидимо, як Бог разом із Небесним Отцем і Святим Духом, але й перебуватиме містично у таїнстві Євхаристії під видами хліба і вина, які Він перетворив у свої Тіло і кров.

Найчастіше Христа з апостолами зображують на іконі довкола столу під час урочистої вечері, як наочний приклад любові, яка стала Його новою заповіддю. Божественний Учитель обмив апостолам ноги й наказав своїм вірним наслідувати Його служіння. Аби апостоли не зневірилися у Христовій науці, коли стануть свідками його страстей і смерті, Учитель провістив зраду Іуди, вказавши цим, що приймає свою смерть свідомо і добровільно.

Після таємної вечері Господа та його учнів настають найдраматичніші події Страсного тижня, прелюдією до яких є ікона «Моління про чашу», коли Ісус Христос двічі молився про те, щоб «чаша ця» минула Його.

Однією з центральних тем у християнському мистецтві – є зображення Розп’яття Христового, композиція якого базується на Четвероєванглії та апокрифічному Євангелію від Никодима. Перші християни не зображували сцену Розп’яття, написання ікон із зображенням цієї події встановилося лише після скасування страти через розп’яття, що застосовувалося зазвичай до рабів (зображення історичної події з фігурою Христа поширилося лише після рішень Вселенського собору 681 рокуде було скасовано символічні зображення Христа, що домінували у ранніх християн). Сцена Розп’яття має кілька типів, традиційною є класична візантійська - зображення по центру Ісуса Христа на Хресті, а тіло Христа прибито чотирма цвяхами. Ноги Христа прибиті до поперечки роздільно на відміну від західної, де ноги прибито одним цвяхом. Досить часто обабіч Ісуса Христа зображується Богоматір, Іоанн, скорботні янголи і жінки, сотник Лонгіна.

Іконографія «Розп’яття» представляє нам драму божественної любові. Сам Христос навчав, що ніхто неспроможний дати більше свідчення любові, ніж тоді, коли покладе за друзів своє життя.

Наступні сюжети пов’язані з темою оплакування Христа. Перша з-поміж композицій на цю тему - «Зняття з Христа», наступна «Оплакування». У євангельському тексті про цей епізод не згадується, літературною основою цієї сцени є апокрифічні оповіді. У східнослов’янському іконописі поширеною є композиція «Положення в труну»;тіло Христа лежить у кам’яному саркофазі, над яким на другому плані здіймається Хрест, навколо розпростертого тіла кілька фігур – Богоматері, Марії Магдалини та інших.

Тексти всіх канонічних Євангелій завершуються оповіддю про чудесне «Воскресіння Ісуса Христа». Тема Воскресіння втілена в декількох композиціях: безпосереднього зображення моменту Воскресіння й супутніх подій, що описані в євангельських текстах, не давало можливості розкрити у видимих образах головний зміст самопожертви Христа, у тіні залишився зв'язок Воскресіння з думкою про акт порятунку й зняття печатки гріха з роду людського, що відбувся, тому закономірною є поява в апокрифічному Євангелії від Никодима розповіді по порятунок Ісусом Христом з пекла грішників, які покаялися. На цій богословській основі виникає композиція зішестя в пекло, Ісус Христос зображується фронтально, або в різкому повороті, який простягає руку уклінному Адаму (ще є варіант - праву руку він простягає Адаму, ліву –Єві), по обидва боки можуть бути зображені старозавітні персонажі: Давид, Соломон, а згодом почали зображувати чисельне ангельське воїнство.

У давньоруському мистецтві композиція «Зішестя в пекло» практично замінила персоніфіковане зображення Воскресіння Христового й тому зазвичай мала подвійну назву «Воскресіння Христове. Зішестя в пекло».

Завершує страсний цикл композиція «Зішестя Святого Духа на апостолів», або «П’ятидесятниця», що оповідає про початок просвітницької діяльності апостолів і поширення християнства. Зазвичай в овальному триклінії зображені апостоли, які сидять на лавах з Богоматір’ю в центрі над ними етимасія (Пристол уготований), від якого на апостолів сходять язики полум’я. У нижній частині композиції в арковому отворі зображуються фігури, що символізують різні народи в очікуванні християнського вчення.

Християни святкуючи Пасху новозавітну, радіють визволенню через Христа усього людства від рабства диявола і даруванню нам життя та вічного блаженства. Пасха є свято свят і торжество торжеств, тому й богослужіння цього свята відрізняються від інших величністю та незвичайною урочистістю.

Олена Степанок – зав. відділом науково – просвітницької роботи Кіровоградського обласного художнього музею