Андрій Табалов: «Чорноліська Січ» допоможе здолати життєві випробування!»

Сьогодні модно бути сильним, здоровим патріотом своєї країни. Це довели півсотні школярів Кіровограда - вихованці скаутського табору «Чорноліська Січ», що на кілька днів розбив свої намети у надзвичайно мальовничому куточку неподалік села Дмитрівка Знам’янського району. Саме тут – біля Чорного лісу, річки Інгулець і чималенької Веселої гірки - хлопці й дівчата кілька днів вчилися самотужки виживати в умовах природи, гартували тіло й дух, вчилися поважати себе і свого супротивника, адже у таборі довелося не тільки кашу варити, а й позмагатися у справжньому двобої. Десятирічний ювілейний табір січовиків допоміг організувати народний депутат України Андрій Табалов.

Звичайно, десять років – це невеликий термін, щоб говорити про покоління дітей, які прийшли сюди за своїми батьками, але це покоління підростає і точно через кілька років стане у стрій. Утім варто сказати, що час діяльності табору значимий, якщо зважити, що «Чорноліська Січ» існує тільки на ентузіазмі її організаторів та бажанні дітей пройти гартування у суворих умовах. Увесь цей час бойовий дух вихованців підтримують організатори табору – В’ячеслав Шевченко, голова обласного осередку федерації фрі-файту та контактних єдиноборств, та Роман Бойко, кошовий отаман Кіровоградського кошу українського дитячо-юнацького товариства «Січ». Треба відзначити, що наймолодшому вихованцю табору всього вісім років, а найстаршим – шістнадцять. У табір приймають не тільки хлопців, а й дівчат.

За десять років табір дислокувався у різних місцевостях та областях України, бували і в лісі, і в горах, терпіли і спеку, і холод. Цього року вихованцям майже пощастило. Чому майже? Хоч травневі дні видалися теплими, сухими і прикрашені дзвінкоголоссям різного птаства, та комарі жалили безжально і вдень, і вночі. Але хіба справжнього козака налякає якийсь там комарик? Життя у таборі віддалено нагадує Запорізьку Січ чи формування воїнів УПА - тут теж є свій устрій і сувора дисципліна. Все це «присмачене» щирим патріотизмом і любов’ю до малої батьківщини й України. А як без цього виховаєш справжнього захисника держави? Січовики формують десятки, кожна з яких має свого командира – десятника, які кожного ранку і вечора звітують кошовому отаману про ситуацію у своєму підрозділі. Тут є чергові по кухні, які готують страви у казані на справжній ватрі. Вихованців табору тут кличуть тільки за прізвиськом, яке січовики дають кожному. Не дивуйтесь, якщо зустрінете у таборі Тигра, Дзигу, Кобру, Котигорошка, Амазонку і навіть Відьмочку. А кошовий отаман - не хто інший як Росомаха. У таборі на кілька днів січовики можуть забути про комп’ютер та улюблений диван. Тут дозвілля наповнене іншими розвагами. Як розвести вогнище, як навчитися орієнтуватися у лісі, з чого приготувати їжу, прийоми рукопашу і колективний бій – все це за кілька днів мають змогу спробувати січовики. Не обходиться й без курйозів. Якось група бійців ішла лісом. Під дубом Котигорошко знайшов жолудь і питає старшого – що це? Той каже: жолудь. – А його їсти можна?..

До табору «Чорноліська Січ» завітав народний депутат України Андрій Табалов. Його візит був не випадковим, адже Андрій Олександрович підтримує молодіжні організації, що займаються вихованням молоді. Треба сказати, що організатори «Чорноліської Січі» через мережу Фейсбук запросили Андрія Табалова до табору і він погодився приїхати. А перед цим допоміг таборовикам з транспортом. І сам із задоволенням зустрівся з січовиками та ще й не з порожніми руками. З нагоди десятиріччя створення «Січі» подарував таборянам п’ять величезних тортів, які підсолодили їм вечерю. Але найцікавішим для хлопців і дівчат став майстер-клас від майстра спорту з дзюдо Андрія Табалова. З цікавістю вони ставали у спаринг з народним депутатом і на татамі показували непогані результати з прийомів дзюдо.

- Не багато громадських організацій в Україні займаються патріотичним і фізичним вихованням дітей, - говорить Андрій Табалов. – Українська дитячо-юнацька організація «Січ» одна з тих, яка системно проводить цю роботу. Тому із задоволенням допоміг цим ентузіастам і провів майстер-клас із дзюдо дітям.

Вітаючи січовиків із їхнім святом, Андрій Табалов підкреслив, що у таборі вони не тільки зміцнили тіло, дух, поспілкувалися, а й здобули перші перемоги, перш за все – над собою. І побажав усім вихованцям, щоб час, який вони провели тут, обов’язково приніс у життя значно більші перемоги.

Не дивно, що більшість хлопців мріють наступного року обов’язково знову потрапити до табору. Саме таке переконання висловив січовик Тигр (у житті – Владислав Гриневич), який потрапив на «Січ» уперше, але «захворів» нею на все життя.

Завершилося перебування у «Чорноліській Січі» добовою «битвою» січовиків, які розділилися на дві групи. Ось тут вони вже могли насправді застосувати всі набуті знання виживання у лісі, виявлення «ворога», двобою, рятування своїх бійців. Звісно, найсолодшим відчуттям після доби, проведеної без сну у лісі, була перемога. А ще спогади, які залишаться у хлопців і дівчат на все життя…