Експозиція до Дня перепоховання Т.Г.Шевченка на Чернечій (Тарасовій) горі

                                              «...Тут, на одній з найвищих гір Дніпрових, упокоїться

                          прах його і, як на горі Голгофі, що її видно всьому Єрусалимові

                         й Юдеї, - подібно хресту Господньому водрузиться хрест, що

                        його буде видно по цей і по той бік нашого славного Дніпра»

                    (З надгробного слова канівського протоієрея Гната Мацкевича)

 

22 травня 2013 року в Кіровоградському обласному художньому музеї розгорнуто експозицію до Дня перепоховання Т.Г.Шевченка на Чернечій (Тарасовій) горі.

 

IMG_4875

 

Унікальна творчість Тараса Шевченка та його подвижницьке життя зробили його постать одним із найпотужніших, найпривабливіших і найвідоміших символів України та українського народу. Елементом культу Шевченка стали щорічні відзначення не тільки дня його народження —  9 березня, але й смерті — 10 березня та перепоховання — 22 травня.

        

...В останні роки свого життя письменник почував себе дуже погано — здоров'я було зруйноване десятирічною солдатською каторгою. Лікарі підтвердили безнадійний стан хворого. 26 лютого (10 березня) 1861 року о              5 год. 30 хв. в Петербурзі Т.Г.Шевченка не стало.Звістка про смерть блискавкою розійшлася не тільки по всьому Петербургу, але й по всіх куточках України. 28 лютого Петербург ховав Шевченка на Смоленському православному кладовищі. В той же день петербурзька українська громада прийняла ухвалу про те, щоб тлінні останки поета, згідно з його заповітом, перевезти на Україну. Дозвіл було одержано в кінці квітня 1861 року.                  У петербурзькій землі Шевченко пролежав лише два місяці. 26 квітня домовина була викопана, перенесена через увесь Петербург до Московського (Миколаївського) вокзалу і залізницею потрапила до Москви. Далі до Києва труну везли поштовим трактом через Серпухов, Тулу, Орел, Глухів, Батурин, Борзну, Ніжин, Козелець, Бровари. У Києві труну поставили в церкві Різдва на Подолі. Попрощатися з великим  Кобзарем приходили десятки тисяч киян.

 

Як помру, то поховайте

Мене на могилі,

Серед степу широкого,

На Вкраїні милій,

 

Щоб лани широкополі,

І Дніпро, і кручі

Було видно, було чути,

Як реве ревучий...

 

Його друзі знайшли таке місце — Чернеча гора в м. Каневі. 8 травня пароплав «Кременчуг» з прахом митця відбув з Києва до Канева,  де в Успенському соборі відбулася багатолюдна панахида.10 (22) травня 1861 року ввечері Шевченка поховали на Чернечій (тепер — Тарасовій) горі поблизу Канева.У 1939 році тут було споруджено великий пам'ятник із постаттю Шевченка, вилитої з бронзи (скульптор Матвій Манізер) і встановленої на постаменті на терасі великої вежі.

 

  В експозиції представлені твори з фондового зібрання Кіровоградського обласного художнього музею: ліногравюри С.І.Письменного «В останню путь» (1961), В.І. Хвороста «Тарас Шевченко» (2001)  та  живописна робота С.Ф.Шишка «Весною у парку» (1956). Доповнюють експозицію друковані матеріали, передані до фондів музею членом Національної спілки художників України, заслуженим працівником культури України, лауреатом премії Всеукраїнського благодійного науково-культурного фонду імені Т.Г.Шевченка В.І.Хворостом  - «Каталог виставки екслібриса «У вінок Кобзареві», альбом-каталог «Екслібриси», альбом вибраних творів графіки та альбом «Шевченкіана в екслібрисі». Доповнюють експозицію друковані матеріали та бюст Т.Шевченка, надані на експонування головою Кіровоградської обласної організації Національної спілки краєзнавців України О.О.Бабенком.  

 

Леся Дмітрієва, науковий співробітник відділу науково-просвітницької роботи Кіровоградського обласного художнього музею

 

 

Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции

Комментарии