Учасники конкурсу «Тарасів рід» побували у Знам’янській «Кобзаревій світлиці»

Понад 20 учасників творчого конкурсу «Тарасів рід», вчителі, батьки конкурсантів 22 травня, у день перепоховання Т.Г.Шевченка, відвідали «Кобзареву світлицю» у Знам’янському краєзнавчому музеї. Подорож за туристичним маршрутом «Т.Г.Шевченко і наш край» була організована за підтримки народного депутата України Андрія Табалова.

Учасників конкурсу біля пам’ятника Тараса Шевченка зустрів міський голова Знам’янки Ігор Крижановський. Кіровоградські школярі поклали квіти до пам’ятника Кобзаря та вшанували пам'ять на місці поховання нащадків Тараса Шевченка по сестрі Катерині – Антоніни та Катерини Красицьким, які проживали у місті Знам’янці.

Екскурсію для кіровоградських конкурсантів провели директор Знам’янського краєзнавчого музею Тетяна Кулик та нащадок родини Шевченка, громадська діячка Яніна Шкода.

Цікаво, що на Кіровоградщині Тарас Григорович бував ще в дитинстві, коли чумакував з батьком. Цю подорож він описує в своїй повісті «Наймичка», де називає наші місцеві топоніми: Гуляйполе (Златопіль, потім Новомиргород), Дідова Балка, Дев’ята рота, Єлисавет... Підлітком він разом з сестрою Катериною відвідав Холодний Яр, Мотронівський монастир... Також, важливими є зв’язки через нащадків його роду по старшій сестрі Катерині, що оселились у залізничному містечку Знам’янка.

Родовід Шевченка починається з прадіда поета, "одчайдушного" гайдамаки Андрія Омеляновича Грушевського - Шевченка (1720-1795 рр.), а закінчується його далекими нащадками, яких доля розкидала по всіх-усюдах. Як відомо, Тарас Шевченко не був одружений, тобто прямих нащадків не мав. Через те, нащадками, найближчими родичами Кобзаря прийнято вважати дітей його братів та сестер.

Місто Знам’янка пишається тим, що у ньому з кінця ХІХ ст. оселились родини трьох дітей сестри поета Катерини Красицької: Максима, Якима і Степана, що дали велике покоління нащадків.

Після війни у Знам'янку приїхала Катерина Максимівна Красицька, внучка Тарасової сестри. У 1961 році, коли виповнилося 100 років з дня смерті Тараса Шевченка, на вулиці Жовтневій було зведено будинок спеціально для Катерини Красицької та її доньки Антоніни. Того ж року там було обладнано музейну кімнату Тараса Шевченка. Фактично, керівником музею стала Антоніна Вереміївна Красицька. Мати і дочка старанно збирали матеріали, присвячені своєму відомому родичу. За тривалий час музей став знаним в Україні, адже мав у своїх фондах унікальні матеріали історичного та літературознавчого характеру, а також ґрунтовні матеріали генеалогії Красицьких. Дотепер «Кобзарева світлиця» — це єдиний шевченківський музей в області, а родовід Т.Г.Шевченка по лінії Катерини досліджений до 10 коліна.