Кіровоградщина: Як живуть сімейні пари з ВІЛ-інфекцією?

Якщо ви думаєте, що після завершення соціального супроводу людей з ВІЛ вони залишаються з проблемою один на один, то це вам лише здається.

Історії людей, яких ми супроводжуємо, залишаються з нами назавжди. Ми часто бачимося в місті і спілкуємося, як рідні, згадуючи ті моменти, коли опускалися руки. Історія про сімейну пару з невеличкого міста Кіровоградщини стане гарним прикладом.

Валентин – молодий, енергійний, завзятий, працював на відповідальній роботі, рятуючи людей. Під час планового обстеження дізнався, що в нього ВІЛ-інфекція. Це був 2014 рік. Тоді в нього було хороше СД-навантаження, тож ліки він не приймав. Так пройшло ще кілька років. На ВІЛ-інфекцію він не зважав, здавав раз у рік аналізи – все було добре.

За цей час Валентин познайомився із Мілою. Вони разом будували сімейне життя. І в один момент стан здоров’я чоловіка погіршився. Здав аналізи – вони були невтішними. Мова стояла про щоденний прийом життєво важливих ліків – антиретровірусної терапії.

Уже пройшло чотири роки з моменту цієї історії. І зараз ми можемо сказати, що сім’я пройшла цей шлях і по цей день приймає ліки, дбаючи один про одного. Валентин змінив сферу діяльності – займається бізнесом, розвитком. Міла – домогосподарка і дбає про затишок вдома. Люблять і бережуть один одного.

- Соціальний супровід завершений успішно. Та ми зустрічаємося у місті по цей день – вітаємося, спілкуємося про справи. Якщо потрібно вони звертаються до мене з важливих питань в кабінеті "Довіра". Якщо чоловік їде у відрядження, Міла отримує АРТ-терапію для двох, надсилає йому поштою. У нас збереглися дружні відносини і довіра, - додає Надія Балан.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію

#новини Кропивницького

Дмитро Вишневецький

0,0

Оцініть першим

Авторизируйтесь, чтобы оценить