Микола Ковальчук: Газові угоди Уряду Тимошенко стали серйозною перешкодою, ціновим «зашморгом»

Досягнуті Урядом Юлії Тимошенко газові угоди 2009 року аж ніяк не призводять до модернізації країни, вони стали для нас справжнісіньким ціновим “зашморгом”. Саме через “добрі” наміри попередніх державних управлінців відбулося суттєве здорожчання продукції, що виробляється українськими підприємствами. Серйозним ударом по бюджетній системі держави стали надвеликі для української економіки витрати на енергоносії. Відчути “позитивні наслідки” результатів підписання газових угод мали можливість практично усі жителі країни.

Напевно нашим опонентам вигідно, аби ми дійсно стояли на колінах і просили дешевого газу, але Президент України Віктор Янукович, як далекоглядний політик, скерував Уряд Миколи Азарова та місцеву владу в регіонах на запровадження альтернативної енергетики і енергозберігаючих технологій. І саме таким злагодженим зусиллям команди Глави держави, Кіровоградщина, наприклад, досягла в цьому напрямку за короткий період доволі значимих результатів.

Поставлено конкретне завдання щодо скорочення споживання до 50% газу підприємствами теплопостачання. У регіоні рівень як спожитого природного газу, так і електричної енергії зменшується.

І це при тому, що обсяги промислового виробництва і внутрішній регіональний продукт зростають: протягом останніх трьох років рівень обсягів промислового виробництва в регіоні в середньому зріс на 10-11 відсотків, а в січні-квітні 2013 року темпи зростання досягли 20 відсотків — яскраве свідчення того, що наш регіональний продукт стає менш енергоємним.

Наші успіхи могли б бути більшими, якби соціально налаштованим представникам бізнесових структур не доводилося вилучати значні обсяги обігових коштів зі сфери своєї діяльності, спрямовуючи їх не на посилення конкурентоздатності своєї основної продукції, а отже й економічної могутності України, а на реалізацію проектів із виробництва пеллетів і брикетів із відходів сільськогосподарського виробництва чи деревини. Замість того, щоб вкласти кошти в розвиток основної для себе сфери реальний сектор виборсується із зашморгів і має "дякувати" за льодяний душ Ю.В.?!

А тепер щодо «торговельної війни». Той таки «непрогнозований» північний сусід був, є і певно, що ще довго залишатиметься надійним стратегічним партнером України і, звісно, нашої області, переважна частина зовнішньоекономічних відносин якої — з Росією. І розірвати ці звязки не під силу, вони вищі за політичні амбіції й уподобання. Тож про яку “торговельну війну” йде мова? Гарний господар повинен мати по-дружньому налаштованих до нього сусідів. Тільки тоді він матиме перспективу для розвитку свого господарства. І Україна таких сусідів має, зокрема — й Росію. Рух у напрямку до Євросоюзу є для нашої держави природним. Ми — європейська країна ще з давніх-давен. Переконаний, що ми повинні інтегруватися до Євросоюзу, хоч це і потребує гігантських зусиль.

Перед нами – складне домашнє завдання, з яким ми обов’язково впораємося. І без допомоги тих політиків, для яких все, що біда для держави – втіха для власних амбіцій.

Голова Кіровоградської обласної ради

Микола Ковальчук