У Кіровограді розгорнуто експозицію до 69-ї річниці звільнення України від німецько-фашистських загарбників

25 жовтня у Кіровоградському обласному художньому музеї розгорнуто експозицію живописних творів «Художники Срібної Землі» до 69-ї річниці звільнення України від німецько-фашистських загарбників.

28 жовтня 1944 року вважається датою остаточного вигнання військ нацистської Німеччини та її союзників за межі сучасної території України. Завершальний етап визволення пов'язаний з проведенням Східно-Карпатської операції (8 вересня – 28 жовтня 1944 р.) – стратегічної наступальної операції військ 1-го і 4-го Українських фронтів (маршал Радянського Союзу І.С. Конєв, генерал-полковник, а з 26 жовтня – генерал армії І.Ю. Петров), проведеної з метою розгрому німецьких військ у Східних Карпатах і надання допомоги повстанню у Словаччині. На початку жовтня Червона Армія зламала укріплення «лінії Арпада», перейшла Карпати, 24 жовтня були звільнені Хуст, Міжгір'я (Волове), Свалява, 26 жовтня – Великий Березний, Мукачево, наступного дня – Ужгород, Перечин і Берегово. В ході операції було розгромлено 5 і знищено 1 ворожу дивізії, захоплено 31 360 полонених, 912 гармат і мінометів, 40 танків і штурмових гармат. Ворог змушений був перекинути в Карпати з інших ділянок фронту 15 дивізій. 28 жовтня радянські війська завершили видворення ворога із західних областей України.

За сухою мовою цифр та історичних фактів – людські долі, надії та розчарування, героїчні вчинки та ганебні військові злочини.

У Центральному державному архіві громадських об'єднань України зберігається цікавий документ, з якого випливає, що Микита Хрущов, який у роки війни був членом Військових рад кількох фронтів, намагався переконати І.В. Сталіна в доцільності запровадження медалі за звільнення Радянської України від німецько-фашистських загарбників. Однак Сталін не підтримав дану ініціативу. Натомість у 1943 р. з’явився орден Богдана Хмельницького – єдина нагорода в СРСР, напис на якій був зроблений не російською мовою. Ним переважно нагороджувалися партизани і військовослужбовці чотирьох Українських фронтів.

Після звільнення та входження Закарпаття – «Срібної Землі» – до складу України, національна культура нашої країни збагатилася ще однією мистецькою перлиною, вагомою складовою частиною якої була плеяда талановитих художників, які досягли у своїй творчості високого європейського рівня. Поетична назва «Срібна Земля» закріпилась за Закарпаттям після виходу поеми Василя Пачовського (1878-1942) «Сріберний дзвін» (1921).

Експозиція складається з творів майстрів закарпатської художньої школи живопису з фондів Кіровоградського обласного художнього музею.

Видатний живописець Йосип Бокшай (1891-1975) представлений роботою «Натюрморт з примулами» (1961) з характерним для митця поєднанням золотавих та густо-червоних барв. Й. Бокшай навчався у будапештській Академії образотворчих мистецтв у відомого угорського художника Імре Ревеса. З 1918 працював в Ужгороді як художник і педагог. У 1930-х роках Бокшай здійснює багато творчих поїздок в Італію, Францію, Німеччину, Австрію. Під впливом «старих» італійських майстрів захоплюється монументальним живописом і будучи глибоко релігійною людиною розписує чимало соборів в Угорщині, Словаччині та на Закарпатті. Бокшаєм прикрашені інтер’єри багатьох сакральних споруд Ужгорода – Василіанського монастиря, Кафедрального Хрестовоздвиженського Греко-Католицького собору, Церкви Преображення Господнього та ін. Разом з видатним художником-модерністом Адальбертом Ерделі (1891-1955) заснував в Ужгороді Публічну школу рисунку – художню школу європейського рівня. На відміну від Ерделі, що зазнав утисків з боку радянської влади, Йосип Бокшай відносно непогано пристосувався до нової радянської дійсності, плідно працював і у 1963 році отримав звання народного художника СРСР.

В експозиції представлені живописні пейзажі учнів А. Ерделі та Й. Бокшая, відомих закарпатських митців З. Шолтеса (1909-1990), А. Борецького (1910-1990), Е. Контратовича (1912-2009) і А. Кашшая (1921-1991). Вони були складовою частиною першого покоління художників Підкарпатської Русі, вихованого в рідному краї, а не в Будапешті, Відні чи Празі.

Багатофункціональна композиція картини «Озеро» (1957) Адальберта Борецького вражає своєю поліфонічністю і сміливістю живописних прийомів.

Антон Кашшай, художник навдивовижу вдалої творчої та людської долі, представлений роботою «Долина Свидовець» (1960) –величний краєвид долини льодовикового походження у самому центрі Європи, наповнений внутрішньою свободою та яскравою потужною силою.

«Зима у Закарпатті» (1963) талановитого художника та священика (до 1947 р.) Золтана Шолтеса, з характерною для майстра холодною кольоровою гамою, своєю картинною довершеністю свідчить про величезний досвід натурних студій та майже підсвідоме захоплення красою закарпатського пейзажу.

Виконана в експресіоністській манері «Весна» (1986) Ернеста Контратовича, своєю барвистістю та підвищеною декоративністю відображає творче уявлення митця про ідеальну модель світобудови.

Помітне домінування в закарпатському живописі 1950-1990-х років пейзажного жанру в той час, коли в радянському мистецтві провідною визнавалася сюжетна композиція на соціально-актуальні теми, можна пояснити рядом взаємопов’язаних факторів: свідомим небажанням багатьох закарпатських майстрів пензля слідувати вимогам комуністичних ідеологів про соціально-тематичну спрямованість художньої творчості, великим різноманіттям природних умов, у порівнянні з іншими областями України, а також особливостями створення у 1920-1940-х роках регіональної школи живопису, основа якої була сформована на поєднанні модерних традицій європейського живопису та народного мистецтва краю.