В Кіровоградському обласному художньому музеї розгорнуто експозицію «Поетичне розкриття краси світу»

«В найрізноманітніших роботах Покаржевського -

батальних, пейзажних, портретних,

в монументальних полотнах і в маленьких етюдах

відчувається великий гуманізм художника,

бажання допомогти людям сприймати в житті

значення й чистоту людських прагнень,

внутрішню красу й поетичну закономірність

явищ природи…»

Л.О.Бєспалова

29 січня 2014 року в Кіровоградському обласному художньому музеї розгорнуто експозицію до 125-ої річниці від дня народження заслуженого діяча мистецтв РРФСР, професора живопису, художника-земляка Петра Покаржевського «Поетичне розкриття краси світу».

Петро Дмитрович Покаржевський народився 29 січня 1889 році в Єлисаветграді в родині робітника. П’ятирічним хлопчиком він уже захоплювався малюванням, колекціонуванням комах, рослин, мінералів, читав книги з ботаніки, ентомології та мінералогії. Під впливом цих книг було розвинуто почуття наближеності до природи, спостережливість, прагнення пізнавати світ. Відомо, що він навчався в Єлисаветградському земському реальному училищі та відвідував вечірні рисувальні класи, якими керував талановитий педагог, живописець Феодосій Козачинський. «У меня на родине, - згадує художник, - пейзаж не отличается красотой: безлестная равнина, пересекаемая оврагами, небольшие кустарники в низинах, рощицы, речка Ингул. Но сколько радости я испытал, бродя по берегам Ингула, уходя из дома на целый день… там я писал мои первые этюды, гуляя с Ф.С. Козачинским» (Л.А.Беспалова «Петр Дмитриевич Покаржевский», Москва, 1959).

В 1905 році Петро Дмитрович вступив до Київського художнього училища. В 1908 році за три роки замість шести Петро Покаржевський з відзнакою закінчив училище, що дало йому право без екзаменів вступити в Академію мистецтв. При виборі майстерні юнак обрав батальну майстерню М.С.Самокіша, яка мала добрі реалістичні традиції, що визначило подальший творчий шлях художника.

Перша персональна виставка П.Д. Покаржевського відбулася саме в період навчання в Академії: на ній були представлені портрети, пейзажі, етюди та замальовки, привезені з кавказького фронту Першої світової війни, куди він був направлений разом з іншими учнями.

В 1917 році за картину “Запрягають” (“Тройка”), молодому живописцю присудили золоту медаль, що давало право на закордонне відрядження. Але через події Жовтневої революції воно не могло бути здійсненим.

На початку 1918 року Петро Покаржевський на декілька років оселяється в Тулі, працює в комісії по охороні пам’яток мистецтва Тульського відділу народної освіти. В пошуках творів мистецтва йому довелося їздити по стародавнім маєткам Тульської губернії. Ці роботи і поклали основу створеного Тульського художнього музею. В 1920 – 1921 роках працював відповідальним керівником агітаційної роботи в Тулі й губернії. В ті ж роки він разом з іншими художниками прийняв участь в організації в Тулі державних художніх майстерень та став першим їх керівником.

В 1923 році Петро Дмитрович вступає в Асоціацію художників революційної Росії – наймасовіше художнє об‘єднання 20-х років. На виставках АХРР були представлені всі основні картини художника-земляка, які принесли йому всенародне визнання.

Роки першої п’ятирічки були для митця творчо напруженими та натхненними: 1929 рік – Урал, Карабаський та Златоустівський заводи, 1930 – Нижній Тагіл, 1931 – бавовна Коканду, кендирні плантації Пішпека, Ріддерський комбінат на півдні Алтаю. В середині 1930-х рр. художник пише пейзажі Донбасу та Кузбасу.

Спільна робота з провідними столичними живописцями допомогла йому стати яскравим художником Московської живописної школи. З 1937 року й до останнього дня свого життя Петро Дмитрович працював викладачем живопису й малюнку Московського художнього інституту імені В.І.Сурикова, передаючи свій досвід учням. Він виховав кілька поколінь живописців, багатьох майстрів, творчість яких широко відома.

У перші повоєнні роки Покаржевський писав твори на Півночі, в Карелії. В 1950-х рр. він багато мандрував по країні: Памір, Кавказ, Байкал, Крим. Його полотна зберегли чарівність незайманої місцевості. Подорожуючи за кордоном, створив чудові види Праги, Софії, Пловдива, Афін, Риму, Флоренції…

В 1956 році в зв’язку з 45-ою річницею творчої та педагогічної діяльності Петру Покаржевському було присвоєно звання заслуженого діяча мистецтв РРФСР.

Дуже часто живописця зараховують до майстрів батального жанру, хоча сам він говорив, що його картини знаходяться ніби біля батального жанру. Твори Покаржевського відображають життя Червоної армії в мирний час, її будні.

Взагалі для художника характерна різноманітність творчих інтересів, він працював у різних жанрах, але провідним в його творчості є пейзаж. Всі пейзажі Покаржевського представляють собою етюди з натури, але багато з них узагальнюють побачене в природі й являють цілісний художній образ, що дає право зараховувати їх до картин, разом з тим зберігаючи безпосередність і свіжість етюду…

Помер П.Д. Покаржевський у Москві в 1968 році.

Твори Петра Покаржевського знаходяться в Третьяковській галереї, Державному Російському музеї, Київському національному музеї російського мистецтва та ін.

В Кіровоградському обласному художньому музеї зберігається понад 100 живописних та графічних робіт відомого уродженця нашого краю. Велику цінність представляють собою каталоги, листівки, спогади, фотографії, які свідчать про життєвий та творчий шлях митця. Цікавим фактом є те, що сам художник запропонував колишній картинній галереї, яка на той час була відділом обласного краєзнавчого музею, прийняти в дар частину його зібрання. Так, за запрошенням Петра Дмитровича до Москви у 1967 році були відряджені головний зберігач фондів Р.Г.Турбай та науковий співробітник відділу природи В.О.Сердюк. І на малу Батьківщину художника були передані картини, мінерали, фотографії, книги з дарчими підписами автора. Син Покаржевського, Дмитро Петрович, згодом передав і машинописний примірник спогадів батька – «Записки художника», які, на жаль, не опубліковані. Наразі тривають переговори з сином та правнучкою художника щодо передачі частини сімейних реліквій, які представляють собою музейну цінність до фондів музею. І сприяє цьому делікатному питанню давній друг нашого закладу, відомий громадський діяч, меценат, перший заступник голови Кіровоградського земляцтва «Єлисаветград» у Москві Віктор Петраков. Сподіваємося, що це питання буде вирішено і можливо в місті, де народився і жив художник, буде створено художньо-меморіальний музей Петра Дмитровича Покаржевського.

У березні 2004 року в обласному художньому музеї було відкрито виставку, присвячену 115-й річниці з дня народження П.Д. Покаржевського. Своєрідною родзинкою презентації творів відомого художника були розповіді про те, як саме йшло комплектування фондів музею роботами Петра Покаржевського. Своїми спогадами з присутніми шанувальниками образотворчого мистецтва люб‘язно ділилися колишні співробітники Кіровоградського обласного краєзнавчого музею Роза Григорівна Турбай, Валентина Онисимівна Сердюк та Микола Іванович Федотов – перший директор Кіровоградського обласного художнього музею.

В експозиції представлено живописні роботи з фондового зібрання обласного художнього музею, які розкривають прекрасну манеру художника Покаржевського відображати навколишній світ ніжними переливами фарб – «Автопортрет» (1923), «В моїй майстерні» (1957), «Осінній мотив» (1965), «Натюрморт. Квіти біля вікна» (1960), «Натюрморт. Фрукти» (1965), «Срібний день у Гурзуфі» (1964).

Чудовим доповненням експозиції є різні каталоги виставок митця, набір листівок із репродукціями творів, спогади «Записки художника» з дарчими підписами самого автора.

Леся Дмітрієва, науковий співробітник

відділу науково-просвітницької роботи

Кіровоградського обласного художнього музею