Рятувальник з Новоукраїнки прихистив у себе родину переселенців з Краматорська

Рятувальники продовжують допомагати жителям Донецької та Луганської областей, які приїжджають на Кіровоградщину.

При цьому допомога не обмежується лише посадовими обов’язками. Подяка від інваліда ІІ-ї групи з Краматорська Олександра Коструба надійшла нещодавно на адресу начальника Управління ДСНС генерал-майора служби цивільного захисту Віктора Федорчака. Чоловік розповідає, що прихисток йому з родиною у м.Новоукраїнка дав рятувальник місцевого підрозділу та просить номінувати його на участь в акції «Герой-рятувальник року». Після всього пережитого у Краматорську наш співвітчизник не втратив віру в людей та незважаючи ні на що, сподівається на краще.

«Я інвалід ІІ-ї групи, маю важку форму цукрового діабету. Взимку мені ампутували великий палець лівої ноги, тож досі ходжу з палицею. Навесні у квітні почалося вторгнення найманців і різного роду недолюдів у Слов’янськ та Краматорськ. Почалися бої, артобстріли, потрапляв під кулі, доводилися повзком вибиратися з таких ситуацій. До того ж, після так званого референдуму був зарахований до «фашистів». Саме тому разом з дружиною та онучкою вимушені були залишити рідне місто.

Виїхали 20 травня – люди допомогли. Минуючи блокпости, вдалося дістатися до Ясинуватої, звідки, сівши на потяг до Одеси, приїхали до Новоукраїнки. Тут живуть мої свати (дуже хороші та порядні люди). Деякий час ми жили з ними, але у зв’язку з моєю раною на нозі, постійними перев’язками та маніпуляціми, а також багатьма незручностями, що я їм створював, необхідно було шукати окреме житло. Але як?

Та недарма говориться, що світ не без добрих людей. І на допомогу у прямому розумінні прийшла людина зі Служби порятунку. Це водій державної пожежно-рятувальної частини №19 Сергій Грозан. Познайомившись та дізнавшись про всі наші біди і лихоліття, він привів нас до будинку батьків, які два роки тому померли. Будинок та ділянка були в ідеальному стані. У ньому все є, починаючи з білизни, посуду, меблів та інших побутових умов.

Перше, що він запитує кожного дня: «Чим ще я можу допомогти?», а на мої слова, що все добре і нічого не треба, відповідає: «Я рятувальник і це мій обов’язок – рятувати і допомагати».

Важко підібрати слова, щоб висловити свою вдячність Сергію – Людині з великої літери. Дякую, що він є, за його ставлення до чужих бід, турбот та хвилювань. Можливо, завдяки таким, як він і тримається весь світ».

Прес-служба У ДСНС в області