Кіровоградщина стала другим домом для багатодітної родини зі Сніжного Донецької області

Людей, які вимушені були переселитися зі сходу України на територію Кіровоградської області, зараз більше 7,5 тисяч.

Майже 2,5 тисячі з них проживають в обласному центрі, інші - розселилися у районах та містах Олександрії й Світловодську. У Долинському районі наразі проживає майже 200 осіб: 90 родин, п’ять з яких – багатодітні.

На початку вересня на Долинщину прибула 30-річна матір із п’ятьма синами зі Сніжного Донецької області. Наймолодшому у родині Святославу – лише рік, найстаршому – десять. Щоб дістатись Долинської, жінці довелось подолати чималу відстань з чотирма пересадками. Їх зустріли та допомогли розміститись на новому місці у селі Новоолександрівка рятувальники місцевого підрозділу. Пізніше до дружини та синів приєднався батько: серйозна хвороба не дозволила чоловікові вирушити у дорогу разом з рідними. Працівники пожежно-рятувальної служби через районний штаб, територіальний центр соціального обслуговування, громадські організації допомогли новоприбулим отримати теплий одяг, найнеобхідніші побутові речі, продукти. Оскільки вже розпочався навчальний рік, а у сім’ї троє учнів, - їх швидко оформили до школи, двоє невдовзі підуть до дитячого садочка. Зима не за горами, тож місцева влада при підтримці одного з фермерських господарств допомогла із заготівлею дров для опалення будинку, а працівники долинського пожежно-рятувального підрозділу розпиляли й порубали їх. Тепер родина може не боятись міцних морозів.

Згадувати й говорити про події у Сніжному, які змусили сім’ю з п’ятьма дітьми залишити рідний дім та шукати прихистку в іншому місці, багатодітна мати відмовляється: надто боляче й важко повертатись у минуле, шкода втраченого, страх пережитого ще не минув і повертається гірким спогадом. Спочатку вони ще вагалися: залишатися у Новоолександрівці чи повертатися додому, але гостинність нових односельців, щире співчуття, підтримка та добре ставлення переважили – родина назавжди залишається тут. Діти вже знайшли собі нових друзів, і, як зазначила фахівець відділу психологічного забезпечення Управління ДСНС в області Юлія Потупа, з легкістю йдуть на контакт і безпосередньо проявляють свої емоції. Це свідчить про те, що за досить короткий період діти адаптувалися до нових соціальних умов. А де добре дітям, там добре і спокійно батькам. Новоолександрівці дуже тепло відгукуються про нових сусідів, допомагають, чим можуть.

Якби побачили ви очі тих малят,

Які переселилися зі Сходу...

Вони не радісними іскрами горять,

А начебто занурені у воду.

Малі підняті з ліжка по тривозі.

Домівки їх від вибухів тремтять.

Зібрали основне — і вже в дорозі,

А в думці іграшки покинуті стоять...

У тих очах є біль і пустота...,

Нерозуміння, чим же завинили,

Що вимушені хату покидать

гуманітарним коридором під обстріли

Це рядки з вірша Тетяни Іващенко - начальника Управління соціального захисту населення Долинської районної державної адміністрації. Жінка пояснює, що дитячі очі зрозуміліше від будь-яких слів розповідають, що довелося пережити тим людям, яких ми називаємо вимушеними переселенцями. Безперечно, час загоює рани, але найкращим лікарем є віра у те, що поруч знайдуться люди, які підтримають, зрозуміють, допоможуть. У нашому степовому краю мешкають саме такі люди, адже недаремно вже багато родин зі Сходу виявили бажання залишитись тут назавжди.

Прес-служба У ДСНС в області