В Кіровоградському обласному художньому музеї розгорнуто експозицію «Не нарікаю я на Бога…»

Експозиція

«Не нарікаю я на Бога…»

до 201-ої річниці від дня народження

поета, художника, філософа Т.Г.Шевченка (1814-1861)

Погибнеш, згинеш, Україно,

Не стане знаку на землі.

А ти пишалася колись

В добрі і розкоші! Вкраїно!

Мій любий краю неповинний!

За що тебе господь кара,

Карає тяжко…

(Осії глава ХІV)

6 березня 2015 року в Кіровоградському обласному художньому музеї розгорнуто експозицію «Не нарікаю я на Бога…» до 201-ї річниці від дня народження українського поета, художника, філософа Тараса Григоровича Шевченка (1814-1861).

В ці березневі дні ми знову згадуємо одного із найвидатніших українців -

Тараса Шевченка…Минулого, ювілейного 2014 року в різних куточках країни проходили різноманітні заходи по увічненню пам’яті Кобзаря – виставки творів, дитячих малюнків, декламування віршів, конкурси та вікторини, публікації в засобах масової інформації і т.д. На жаль, трагічні події Майдану, гибель сотні людей, захват «зеленими чоловічками» Криму, агресія з боку «братського народу» - росіян та й фактичне перебування України у стані війни не дало змогу на більш належному рівні відзначити 200-річчя від дня народження Тараса Григоровича Шевченка.

Саме в ці неспокійні часи його полум’яна поезія, сповнена демократичними ідеями, закликає нас, людей, до любові, правди, справедливості, волі й єднання! Перегортаючи сторінки «Кобзаря», розумієш, що творчість Шевченка як ніколи актуальна, зігріта гарячою любов’ю до Батьківщини, пробуджує почуття національної гідності й патріотизму в душі кожного свідомого українця. В його словах немає ні краплі фальші, від них не віє нещирістю думок, всі вони – істинні…Його і сьогодні пам’ятають, поважають, ним захоплюються й постійно цитують, до нього прислуховуються. Тарас Шевченко завжди був і залишається зі своїм народом, з Україною, він навічно оселився в серці кожного з нас.

В експозиції представлено художні полотна члена НСХУ Ф.М.Полонського на мотиви літературних творів Тараса Шевченка : «Якось-то йдучи уночі» (1997), «Лічу в неволі дні і ночі» (2005), «Склянка гіркого вина» (Минули літа молодії…) (2005), які розкривають внутрішній світ поета, його біль, почуття та думки.

І так хочеться вірити у пророчі слова Кобзаря написані за мотивами заключних рядків вірша «І Архімед і Галілей»:

…І на оновленій землі

Врага не буде супостата,

А буде син, і буде мати.

І будуть люди на землі…

Цей вірш, ці рядки як ніколи актуальні в цей нелегкий, сповнений протиріччям і трагізму час, і ми сподіваємося, свято віримо, що все - таки запанує МИР, ЗЛАГОДА й ЛЮДЯНІСТЬ на нашій такій багатостраждальній українській Землі…

Леся Дмітрієва, науковий співробітник

відділу науково-просвітницької роботи

Кіровоградського обласного художнього музею