Його звали Артем. Йому було тридцять дев’ять, і вже другий рік він перебував на фронті. До повномасштабного вторгнення працював електриком у Кропивницькому, мав невелику бригаду, ремонтував проводку, розводив кабелі по новобудовах, часом підробляв на заводах. Його дружина Оксана — бухгалтерка у приватній фірмі, спокійна, трохи стримана, але добра й турботлива. Їхнє подружнє життя ніколи не було гучним чи пристрасним, зате стабільним і щирим. Вони прожили разом понад 15 років. І ніколи не зраджували одне одного.

Порожнеча

На війні дні зливаються в один. Час стає в’язким. Сон — короткий, зв’язок — уривчастий, а близькість — лише спогад. Артем не скаржився. Він не з тих, хто розповідає про потреби чи слабкості. Але часом, особливо вночі, коли над головою стихає гул техніки, а тіло втомлене, хочеться хоча б на мить згадати, що таке дотик. Що таке нормальне людське тепло, не крізь бронежилет і не між ящиками з боєкомплектом.

Йому писала Оксана. Надсилала фото — цнотливі, але теплі. Її очі, її усмішка, її шия у теплому халаті. Він тримав ці знімки у телефоні, як оберіг. Але цього було мало. Бо тіло — не образ. Воно просить більше.

Пошук

Якось на ротації, сидячи на старому ліжку в покинутій школі, Артем наважився вбити у пошуку: “купити мастурбатор для чоловіків” і натрапив на цей сайт в інтернеті. Він відчував сором — ніби робив щось заборонене. Але ще більше — відчував, що просто хоче зберегти себе. Не стати черствим. Не зірватися. Не дозволити собі того, чого потім не пробачить.

Він гортав сторінки сексшопу, який уже добре знав - METELYK.com.ua, і читав опис кожної іграшки, як технічну інструкцію. Обирав уважно, без поспіху. Не через хіть, а через потребу. Через внутрішнє “я не хочу зради”.

Врешті замовив. Доставку оформив на цивільну адресу у тиловому місті, де мав знайомого. За кілька днів товар був у нього.

Зустріч із тишею

Коли він розпаковував коробку, було трохи смішно. Великий дядько в камуфляжі, серед напівзруйнованого класу, розглядає новенький мастурбатор з веб-сторінки https://metelyk.com.ua/sex-toys — сучасну іграшку для дорослих чоловіків. Усередині — м’який силікон, імітація жіночого тіла, форма, що майже шокувала своєю реалістичністю.

Він не став одразу його пробувати. Просто поклав до рюкзака. Але вже тієї ночі, коли всі поснули, а за вікном був лише шелест сухого вітру, Артем залишився сам. І дозволив собі відчути. Без поспіху, без сорому. Мовчки, але з трепетом. Це було дивно, трохи незграбно, але... по-своєму важливо.

Йому не було огидно. Не було смішно. Було якось навіть зворушливо — ніби він доторкнувся до себе не лише тілом, а й душею. Не забув, ким є. Не зрадив. І не зламався.

Чоловіча вірність

Через кілька днів він знову говорив з Оксаною. Не сказав їй нічого про мастурбатор. Але став м’якшим. Слухав уважніше. Запитував про її сон, про кішку, про нові туфлі. Вона відчула зміни — хоч і не знала причин.

У новому бою він знову ризикував. Але вночі, коли повертався до свого спального мішка, вже не відчував пустоти. Його тіло було спокійним. Його серце — вірним. Бо секс — це не лише акт. Це пам’ять про тепло. І можливість не забути про себе. Навіть там, де щодня втрачаєш друзів і сили.

Іграшка, яка зберегла межу

Йому вже не було важливо, що скажуть інші. У підрозділі всі щось приховували. Хтось пив. Хтось шукав чужі обійми. Хтось мовчки згасав. А Артем мав свою таємницю — маленьку, непомітну, але дуже важливу. І в цьому теж була мужність. Встояти. Не піддатись. І, попри все, залишитися чесним — перед собою, перед дружиною, перед тим життям, до якого він ще планував повернутися.

Ця історія — не про секс. Вона про вибір. Про те, як у найтемніші моменти чоловік з Кропивницького знайшов спосіб не перетнути межу, яка відділяє людину від порожнечі.

І якщо хтось спитає, навіщо мастурбатор для чоловіків, Артем би не відповів нічого зайвого. Просто сказав би: щоб залишитися собою, коли навколо — усе летить шкереберть.