Зварювальний напівавтомат під 220 В — найпопулярніший формат для приватної майстерні, гаража та дрібних будівельних робіт. Але успіх покупки визначається не «максимальними амперами», а тим, наскільки стабільно апарат працює на типових товщинах, чи витримує побутову мережу та наскільки передбачувано подає дріт. Нижче — практичний чек-лист, який допомагає вибрати зварювальний напівавтомат саме під домашні задачі, з урахуванням дроту, котушки, рукава, роликів і ПВ.

Почніть із завдань і товщин

Для дому найчастіше зустрічаються:

  • 0,8–1,2 мм: тонкий лист, ремонти, кожухи, дрібні деталі;
  • 2–4 мм: профтруба, кутик, ворота, каркаси;
  • 5–6 мм: посилені елементи, кронштейни, закладні.

Якщо основа — профтруба 2–3 мм, важлива стабільна коротка дуга і акуратні налаштування. Якщо періодично вариться 5–6 мм, потрібен запас по режимах і ПВ, щоб апарат не йшов у перегрів після кількох проходів.

Перевірте, як апарат «дружить» з мережею 220 В

У приватному секторі часто є просідання напруги. Це впливає на підпал, рівність дуги та провар. Практично корисно, коли апарат має:

  • стабільну роботу при коливаннях напруги (заявлений робочий діапазон);
  • захист від перегріву без «жорстких» відключень на помірних режимах;
  • адекватну роботу від подовжувача (за умови правильного перерізу кабелю).

Дріт: діаметр, тип і сумісність

Для домашніх робіт по сталі найпоширеніші 0,8 мм та 1,0 мм:

  • 0,8 мм — універсальний для тонших деталей і акуратної короткої дуги;
  • 1,0 мм — продуктивніший на 3–6 мм, але вимогливіший до налаштувань.

Якщо інколи треба варити без газу, перевірте підтримку порошкового дроту (FCAW) та можливість змінювати полярність. Для газового MIG/MAG зазвичай практичніша суміш Ar/CO₂: менше бризок і м’якша дуга, що важливо на тонкому металі.

Котушка: які розміри підтримує апарат

Не всі домашні моделі однаково зручні по котушках. Перевірте, чи бере апарат:

  • малий формат (для епізодичних робіт і зберігання без пилу);
  • стандартний формат (вигідніша ціна дроту та менше замін).

Для дому часто оптимальний стандартний розмір: менше простоїв на заміну й простіше підібрати дріт у продажу. Важливо, щоб був нормальний гальмівний вузол котушки: надто тугий «душить» подачу, надто слабкий дає петлі після зупинки.

Рукав і довжина шланг-пакета

Довжина рукава напряму впливає на стабільність подачі:

  • 3 м — максимально передбачувано для тонкого металу і точних робіт;
  • 4–5 м — універсально для гаража, дає свободу руху, але вимагає акуратного укладання без різких перегинів.

Для дому 4–5 м зазвичай найзручніше, якщо механізм подачі якісний і витратники стандартні. Якщо в комплекті рукав слабкої якості, краще одразу оцінити можливість заміни (єврораз’єм у цьому сенсі великий плюс).

Ролики і механізм подачі дроту

Це вузол, який «робить» напівавтомат. Чек-лист по роликах:

  • канавка має відповідати діаметру дроту (0,8 ≠ 1,0);
  • ролики мають бути у продажу під ваші задачі (для суцільного дроту, для порошкового);
  • притиск має регулюватися плавно і працювати прогнозовано.

Для домашніх умов достатньо 2-роликового механізму, але він повинен бути з нормальною жорсткістю та рівним притиском. Ривки подачі майже завжди швидко проявляються на тонкому металі та при довшому рукаві.

ПВ: чи вистачить витривалості

ПВ показує, як довго апарат може варити без перегріву на певному струмі. Для дому важливо, щоб він не «вимикався» після кількох хвилин роботи, коли ви варите ворота або каркас. Оцінюйте ПВ на робочому струмі під вашу типову товщину, а не «на мінімалці». Запас по ПВ означає менше пауз і стабільнішу якість шва на однакових налаштуваннях.

Швидка перевірка перед покупкою

Перед тим як остаточно вибрати зварювальний напівавтомат, корисно звірити:

  • чи є точне регулювання подачі дроту і напруги;
  • чи стандартні витратники (наконечники, сопла, лайнер) і чи легко їх купити;
  • чи стабільний підпал і чи немає «просідань» дуги при серії коротких проходів;
  • чи зручно тримати горілку і чи достатня довжина рукава під ваші умови.

Такий чек-лист дозволяє вибрати зварювальний напівавтомат під 220 В без типових помилок: коли апарат формально «потужний», але в реальній роботі страждає подача, перегрівається або вимагає постійних компромісів у налаштуваннях.