Iсторiя реклами: Представником автомобільної фірми "Форд" у Єлисаветграді був нотаріус Шевченко

У якому роцi вулицями Єлисаветграда уперше проїхав автомобiль та хто був його власником, поки що не встановлено. У мiсцевих газетах за 1905 рiк знаходимо повiдомлення про автомобiлi. Та, очевидно, цей засiб пересування у Єлисаветградi з'явився значно ранiше.

Скiльки було автомобiлiв у нашому мiстi у 1913 роцi, кому вони належали, та що це були за транспортнi засоби, - дiзнаємося зi справи про збiр податкiв з користувачiв автомобiлiв та велосипедiв за цей рiк, яка зберiгається у фондах Державного архiву Кiровоградської областi.

У списку, який завiрив полiцмейстер Федiр Веришко, значаться 14 прiзвищ: А.Серединський, С.Келеповський, П.Сербiнов, Д.Шехтер, В.Гавриленко, Р.Венгловський, Е.Iльшенко, штаб-ротмiстр В.Загута, В.Вiхляєв, Ю.Коган, Х.Еннер, I.Бабакiн, вiдставний штаб-ротмiстр Ф.Кiреєвський та Є.Трофименко. Дехто, як Сергiй Келеповський та Федiр Кiреєвський, - мали по два автомобiлi.

Та й полiцiя не усе знала про власникiв автомобiлiв, бо, насправдi, на той час бiльше 30 єлисаветградцiв мали їх. До вищезгаданих прiзвищ слiд додати  В.Лук'янова, спадкоємцiв Ф.Єсипова, мiського архiтектора Л.Пєщанського, мiського голову Г.Волохiна, М.Чикаревського, М.Бракера, власникiв машинобудiвних заводiв Е.Бургардта i Р.Ельвортi, М.Макеєва та iнших.

Архiтектор Леонiд Пещанський мав автомобiль французької фабрики «Берлiє» з двигуном у 10 кiнських сил. Мiщанин Олександр Еннер просив видати йому свiдоцтво на чотирицилiндровий автомобiль-торпеду системи «Опель» з потужнiстю двигуна у 14 кiнських сил. У 1913 роцi  Аркадiй Середенський придбав 22-сильний «Форд», а Єфрем Трофименко - «Максвелл».

Мала службовий автомобiль i земська управа - Росiйсько-Балтiйського заводу з потужнiстю двигуна 24 кiнськi сили. А у липнi 1914 року земська управа купила ще два чотиримiснi автомобiлi легкого типу марки «Гупмобiль» (американська фiрма), заплативши за них 6300 рублiв.

У 1913 роцi представником автомобiльної фiрми «Форд» в Єлисаветградi був нотарiус Володимир Шевченко, який проживав на розi вулицi Гоголя та провулку Полiцейського (будинок зберiгся).

Першi автомобiльнi рейси з Єлисаветграда у Новомиргород та Бобринець були уже у 1908 роцi. Так, у номерi за 27 червня того року газета «Голос Юга» повiдомила: «Вчера в 6 часов вечера открылось автомобильное сообщение между Елисаветградом, Новомиргородом и Бобринцем. Автомобиль отошел вчера пробным „рейсом" в Новомиргород и будет обратно сегодня в 8 часов утра. После двухчасовой остановки, то есть в 10 часов утра, автомобиль отойдет в Бобринец и прибудет обратно в субботу утром. С этого дня начнется регулярное сообщение по следующему расписанию: отход автомобиля в Новомиргород в 10 часов утра, в Бобринец в 4 ½ часов по полудни ежедневно». Вiдомо, що автоперевiзником, який органiзував цi рейси, був пiдприємець Гiршберг.

Були у Єлисаветградi й мiськi приватнi автоперевезення. Наприклад, утримувач «Московського» готелю Мiхель Кричевський придбав автомобiль «Форд» з потужнiстю двигуна 22 кiнськi сили. Комiсiя оглянула автомобiль i дала свiдоцтво на їзду по мiсту та перевезення пасажирiв. Кричевський збирався перевозити цим автомобiлем своїх клiєнтiв iз залiзничного вокзалу до готелю. У свiдоцтвi було вказано, що автомобiль має два гальма i заднiй хiд. Також Кричевський зазначав, що вiн найняв досвiдченого водiя, який має стаж роботи три роки.

Щодо вантажних автомобiльних перевезень, то 1905 року газета «Голос Юга» надрукувала наступну замiтку: «Новый конкурент извозчикам. Мещанин Альпин ходатайствовал пред думой об определении размера налога в пользу города на автомобиль, приобретенный им для биржевого промысла. По докладу управы налог установлен в размере 10 рублей в год».

Ось ще повiдомлення про вантажнi автоперевезення в Єлисаветградi, яке надрукувала мiсцева газета: «Грузовое автомобильное движение. Полученный несколько дней тому назад Ф.А.Гольстом грузовой автомобиль фирмы Дежулье в июне начинает мало по малу производить перевозку грузов. Произведенные пробы увенчались успехом и если были какие-либо недочеты, то их следует приписать плохому состоянию дорог. Груз, взятый автомобилем на бумажной фабрике Браккера, доставлен в Елисаветград благополучно, и только на ремонтируемой в настоящее время дамбе машина застряла. Как мы слышали, предприниматель входит в соглашение с некоторыми заводами для доставки грузов с вокзала и на вокзал. Извозопромышленники, видя в автомобиле серьезную конкуренцию, чинят разные пакости: они не хотят понять, что подобные грузовики, с течением времени, вытеснят примитивный способ перевозки тяжестей, подобно тому, как железная дорога вытеснила поездки «на долгих».

Рекламi автомобiлiв сприяв i круговий автопробiг за маршрутом Одеса – Єлисаветград – Єкатеринослав – Мелiтополь – Херсон – Одеса, який проходив з 27 червня по 1 вересня 1913 року. За шiсть днiв 32 автомобiлi подолали шлях довжиною у 1160 верст. До фiнiшу прийшли 26 машин, 16 з яких – без пошкоджень та штрафних балiв. Це були автомобiлi марок «Вiндгоф», «Бенц», «Опель», «Приамус», «Мерседес», «Титан», «Гупмобiль» (на знiмку), «Дiксi», «Хорх», «Делано-Бельвiль», «Кейс», «Берлiє» та «Лоррен –Дiтрiх». Вони були розподiленi на чотири групи за потужнiстю двигуна. У перший день пробiгу колона мала прибути до Єлисаветграда i ночувати у мiстi. Дивним є те, що мiсцева газета «Голос Юга» чомусь жодним словом не згадала про це.

А от про вiдвiдування мiста учасниками автопробiгу у травнi наступного року газета повiдомляла. У номерi за 8 травня 1914 року «Голос Юга» надрукував iнтерв'ю з В.Анатрою, командиром автомобiльного пробiгу, який напередоднi прибув до Єлисаветграда. До мiста заїхало 12 автомобiлiв, якi слiдували за маршрутом довжиною у 1100 верст: Одеса – Кишинiв - Криве Озеро – Ольвiополь - Лиса Гора – Злинка – Олександрiвка – Єлисаветград – Бобринець – Миколаїв - Одеса. Цей автопробiг також був органiзований Одеським автомобiльним товариством, а його головна мета, за словами В.Анатри, - показати виносливiсть машин. 6 травня з Одеси виїхало 13 автомобiлiв. 7 травня учасники автопробiгу виїхали з мiста Ананьєва на Єлисаветград. Збиралися прибути о другiй годинi дня, та цьому завадив поганий стан дорiг. Тож пiд'їхали до Єлисаветграда лише о шостiй годинi вечора. На околицi мiста автоколону зустрiв комiсар В.Лартер. З дозволуначальника Єлисаветградського кавалерiйського училища генерала Володимира Петерса автомобiлi розмiстили у новому манежi юнкерського училища. Переночувавши, о сьомiй годинi ранку 8 травня, автоколона вирушила у напрямку Бобринця, а далi - на Миколаїв та Одесу.

Газета «Голос Юга» у номерi за 24 травня 1914 року розмiстила на першiй сторiнцi оголошення, яке потiм кiлька разiв повторила у наступних номерах. У ньому запрошували єлисаветградцiв оглянути «Гупмобiль», який знаходився у будинку А.Фальца по вулицi Олександрiвськiй в Єлисаветградi. Цей автомобiль у Бесарабському автопробiзi отримав приз Одеського автомобiльного товариства.

Щономера мiсцевi газети друкували оголошення про продаж автомобiльної технiки:

«По случаю выезда продается автомобиль пятиместный 2- цилиндровый, офицерское седло и говорящий серый попугай Юра». («Голос Юга», 17 липня 1909 року).

«Бобринецкое товарищество автомобильного сообщения продает за очень выгодную цену свой автомобиль-омнибус с полным комплектом принадлежностей, запасных частей и всей организации сообщения. Об условиях узнать в Елисаветграде у Э.В.Новаковского по Петровской улице, дом Макеева и в Бобринце у И.В, Барыбина». («Голос Юга», 19 листопада 1909 року).

«По случаю выезда выгодно продается автомобиль 4-х местный вполне исправный. Видеть можно его в гостинице «Пассаж», спросить можно в технической конторе Тригера, дом Кулаковского, и у содержателя гостиницы «Пассаж» Красновского, а окончательная продажа с Э.Когоном по Б.Пермской, дом Залепиной». («Голос Юга», 15 серпня 1910 року).

«Продается по случаю малоподержанный автомобиль 24-х сил, 5-местный. Узнать в конторе «ГЮ». («Голос Юга», 26 липня 1911 року).

«Дешево продается автомобиль. Бульварная улица, дом Ярузельского, спросить у дворника». («Голос Юга», 26 серпня 1911 року).

«Автомобиль. 22 силы, совсем новый, первоклассной немецкой фабрики, по случаю очень выгодно продается. Угол Большой Перспективной и Петровской, дом бывший Остроухова, квартира А.Венгловской». («Голос Юга», 22 серпня 1913 року).

«Продается автомобиль, новый, швейцарская работа. Пашутинская улица, дом Ледерера, №75». («Голос Юга», 3 березня 1914 року).

«Продается автомобиль «Бенць», 30 сил, малоезженный, в великолепном состоянии, за полцены. Московская ул., 28. Телефон №72». («Голос Юга», 9 березня 1914 року).

«Продается недорого малоподержанный «Мотоциклет» фабрики «Пежо». Адрес: угол Полевой и Ровенской улиц, дом Е.Родишевской». («Голос Юга», 15 лыпня 1908 року).

«По случаю выезда продается автомобиль пятиместный 2- цилиндровый, офицерское седло и говорящий серый попугай Юра». («Голос Юга», 17 липня 1908 року).

«По случаю выезда выгодно продается автомобиль 4-х местный вполне исправный. Видеть можно его в гостинице «Пассаж», спросить можно в технической конторе Тригера, дом Кулаковского, и у содержателя гостиницы «Пассаж» Красковского, а окончательная продажа с Э.Когоном по Б.Пермской, дом Залепиной». («Голос Юга», 19 липня 1908 року)

«Продается по случаю малоподержанный автомобиль 24-х сил, 5-местный. Узнать в конторе». («Голос Юга», 29 липня 1911 року).

«Дешево продается автомобиль. Бульварная улица, дом Ярузельского, спросить у дворника». («Голос Юга», 29 серпня 1911 року).

Були у газетi й оголошення й щодо пошуку роботи шофером на надання послуг з ремонту автомобiлiв:

«Ищу место шоффера. Имею аттестат. Адрес: Большая Перспективная, угол Петровской, дом Остроумова». («Голос Юга», 29 серпня 1913 року).

«Окончивший Санкт-Петербургскую школу шоффер-механик ищет должность. Адрес в конторе «Голоса Юга». («Голос Юга», 21 вересня 1913 року).

«1-я Елисаветградская паровая вулканизация автомобильных и велосипедных шин и камер. И.Березовенко, Пашутинская, 38». («Голос Юга», 14 травня 1914 року).

В.ПОЛІЩУК.