У Кіровограді відкрито виставку «Україна, земле моя!», присвячену Дню Незалежності України

22 серпня 2013 року в Кіровоградському обласному художньому музеї відкрито виставку «Україна, земле моя!», присвячену Дню Незалежності України.

24 серпня 1991 року позачергова сесія Верховної Ради України проголосила Акт про державну незалежність, згідно якого зазначалось, що на території України є чинними тільки Конституція України, постанови і закони республіки. Державна незалежність декларувалася як продовження тисячолітньої традиції державотворення в Україні, на основі статуту ООН, який визнавав права на самовизначення народів. Акт, зокрема, проголошував: «Територія України є неподільною і недоторканою», «на території України мають чинність виключно Конституція і закони України». Крім того, були прийняті постанови про департизацію державних органів та про тимчасове припинення діяльності Комуністичної партії України.

У ті дні одна із закордонних газет писала: «Росія може існувати без України. Україна може існувати без Росії. Але Радянський Союз не може існувати без України. Він закінчився».

Цій події, що відбулася 22 роки тому назад, передувала агонія радянської системи, розчарування людей щодо перспективи побудови «світлого майбутнього», інформаційний бум з шокуючими подробицями злочинів комуністичного режиму, зниження життєвого рівня більшості громадян країни та сподівання на те, що незалежність стане панацеєю від усіх проблем і негараздів.

Важливу роль у прискоренні розвалу Радянського Союзу зіграла і спроба радянсько-комуністичної верхівки відновити в країні тоталітарний режим, яка увійшла в історію як «Путч 19-21 серпня 1991 року».

19 серпня 1991 року був утворений Державний комітет з надзвичайного стану, який планував нейтралізувати Україну, розгромити демократію в Росії, а потім ввести війська в Київ, Львів, Харків, Донецьк. Чим закінчилися ці плани, добре пам’ятають сьогодні і в Росії, і в Україні, як і те, що перемога над радянською хунтою була досягнута завдяки єдності російських і українських демократів.

Події 1991 року в Україні дістали в народі назву безкровної, або «оксамитової» революції. Але це не зовсім так. Незалежність нашої держави була вистраждана багатовіковими національно-визвольними змаганнями, а сама ідея української державності пройшла через горнило репресій, концтаборів, голодоморів та інших страшних випробувань.

Головна мета виставки, що відкрилася в обласному художньому музеї - показати велич і красу нашої землі та пробудити у серцях українців гордість за свою Батьківщину. Тому більшість картин виставки – це чудові пейзажі і краєвиди, пронизані теплом і любов’ю до степів, ланів, лісів, гір та водоймищ України. Серед таких – роботи П.Оссовського «Моя Батьківщина – Україна» (1995), М.Глущенка «Зелене жито» (1963), М.Бондаренка «Вівсяне поле» (1975), П.Сабадиша «У горах Закарпаття» (1961), І.Тихого «На оновленій землі» (1961), О.Чуйкова «Там, де були пороги», В.Сидорука «На горі «Близнюки» наступає весна» (1966), М.Тодорова «Біля берегів Одеси» (1964), Є.Контратовича «Весна» (1986), А.Куцаченка «Соняшники» (2003).

Окремий блок експозиції складають картини, які по праву можна вважати живописними символами України. Це, зокрема,роботи О.Осмьоркіна «Україна» (1930), М.Бондаренка «Українська Мадонна» (1996), І.Смичека «Портрет Т.Г.Шевченка» (2004), С.Антонюка «Спогади про батька і Україну» (2006) та «Спогади про матір і Україну» (2009).

Дана виставка приурочена ще до одного свята – Дня шахтаря, і тому частина експозиції присвячена саме представникам цієї героїчної професії. І, мабуть, є певний символічний зміст у тому, що День шахтаря фактично співпав з Днем Незалежності. Адже шахтарі - це не тільки трудова слава та гордість України. Саме шахтарі стояли в авангарді робітничого руху, приймали участь у чисельних страйках і демонстраціях, виборювали незалежність нашої держави у ті дні, коли Радянський Союз охопила передсмертна агонія. Тож дана виставка стала гарним приводом віддати данину тяжкій шахтарській праці та активній громадянській позиції цих людей. Саме цій темі присвячені картини В.Федорова «Морозівський вуглерозріз» (1974), «На Морозівському вуглерозрізі» (1974) та «Морозівський вуглерозріз вночі» (1974), М.Бондаренка «Шахтарський мотив» (1975), Ф.Полонського «Морозівський вуглерозріз» (1977), О.Павлова «Зверху – скіфів ковилі, знизу – в праці шахтарі» (2010-2012). Ну а цікавим речовим експонатом виставки, що гідно презентує шахтарську тематику, стала справжня шахтарська каска білого кольору.