Узаконений рекет: як сфальсифіковані справи проти "Червоного землероба" перетворюються на загрозу для держави

Десятиліттями агрогосподарство "Червоний землероб" у Кіровоградській області занепадало. З нього вичавлювали останні соки всі, кому не ліньки, не інвестуючи жодної копійки. Але у 2025 році на підприємство нарешті прийшов професійний антикризовий менеджмент. За півтора року керівництва Юрій Немикін підняв його з руїн, запустив виробничий цикл, почав сплачувати податки й погашати борги. "Червоний землероб" увійшов до трійки найкращих державних агропідприємств країни за врожайністю у 2026 році. І тут правоохоронна машина раптом прокинулася. На людину, яка відновлює економіку країни в умовах війни, неврожаїв і блокади портів, розпочалося справжнє полювання — наче на ворога. Це історія про те, як Юрій Немикін і колектив "Червоного землероба" опинилися сам на сам із хижою клановою структурою, яка вирішила "випотрошити" відроджене господарство.

Чому успіх — загроза для системи?

Державне підприємство "Червоний землероб" довгі роки було наочним прикладом того, на що перетворюється безгосподарний державний актив. Десятиліттями його ресурси ділили між собою всі, хто опинявся поруч: місцеві кіровоградські "еліти", відверті бандити та люди в погонах, тісно пов’язані з правоохоронними структурами. Господарство грабували, заганяючи в багатомільйонні борги. Воно переходило з рук у руки, збитки зростали, земля дичавіла.

Усі ці роки правоохоронні органи, які сьогодні чинять на підприємство безпрецедентний тиск, жодних проблем тут не бачили. Не помічали вони ані розтраченого майна, ані занедбаних полів, ані мільйонних боргів перед бюджетом. Аж поки у 2025 році не стався "розрив шаблону": конкурс на посаду керівника виграла людина, яка завдяки професіоналізму та репутації почала реально розвивати державний актив, а не грабувати й доводити його до банкрутства.

Але раптом з’ясувалося, що система влади в Кіровоградській області звикла функціонувати інакше. І система, яка, на жаль, не орієнтована на результат, одразу розпізнала в ньому "чужинця".

Юрій Немикін, який мав за плечима значний управлінський досвід і репутацію антикризового менеджера, сприйняв своє призначення на державне підприємство як професійний виклик. До речі, він 30 років відпрацював у правоохоронних органах, а після звільнення - у приватних компаніях. Тепер мав розв’язати непросте завдання — застосувати антикризовий досвід у державному секторі.

Спадщина, що дісталася Немикіну, мала такий вигляд. На складах — жодного мішка насіння. Поля настільки заросли бур’янами, що про врожайність годі було й говорити: спочатку потрібно було розчистити землю для посіву. Із техніки — два зламані трактори. Підприємство було хронічним боржником, і кожна копійка, що надходила на рахунки, одразу списувалася податковою службою в рахунок старих боргів.

Податкова заборгованість, залишена попередніми керівниками, становила близько 10 млн грн. Ще приблизно 40 млн грн припадало на зобов’язання перед іншими кредиторами, зокрема пов’язані з процедурами банкрутства. Загалом — майже 80 млн грн боргів, які накопичувалися роками і які ніхто не збирався повертати.

Ба більше, за підприємством тягнувся шлейф із приблизно трьох десятків кримінальних справ, що залишилися від минулого. Через них жоден елеватор не погоджувався акредитувати підприємство. Господарство було токсичним: із ним ніхто не хотів мати справу. Здавалося б, ситуація безвихідна…

Як вивести державний сектор зі збитків

Юрій Миколайович Немикін очолив "Червоний землероб" за результатами конкурсу. Для колективу підприємства призначення досвідченого управлінця в агробізнесі стало, без перебільшення, шансом на порятунок.