Танці на гробах

Зверніть увагу: ті, хто заперечує факт Голодомору в Україні, зазвичай виглядають досить вгодованими. Народна мудрість

Щороку навесні, у перші вихідні після Великодня ми сідаємо до машини та їдемо до рідного Очакова – вклонитися могилам, покласти традиційну пожертву та пом'янути маму, дідів та бабів у звичайний для українського півдня спосіб – випити-закусити, пригостити людей, зайти до сусідів-знайомих, пом'янути їх і так далі. Західняків часто шокує подібна практика, але у наших краях вона побутує з давніх давен (якщо вірити Геродоту).

Цей день не є державним святом. Але на всіх дорогах, що проходять поблизу цвинтарів, стоять пости ДАІ та допомагають машинам і потокам пішоходів з віночками розминутися. Причому, це, мабуть, один з небагатьох днів, коли вони дійсно ДОПОМАГАЮТЬ.

Примітно, що ввечері, коли люди вертаються додому, даішників на дорогах вже нема. Хоч більшість водіїв, звісно, їде випивши – адже гріх не підняти чарку за упокій. Міліція це знає, але на дороги не виходить. Чому? – завжди питаємо ми в себе. Адже ставши на узбіччі наряд може за кілька годин виконати місячний план по хабарах.

Значить є щось сильніше за здирництво на дорогах, сильніше за гроші і владу. І ми знаємо що це. Це - Смерть. Перед її обличчям всі ми одразу стаємо рівними – незалежно від наявності мандатів чи погонів.

І саме тому щойно на обрії з'являється ця шановна пані з косою, навіть міліціонер стає людиною, хай би навіть на один день. Бо у кожного є рідні могилки і кожен розуміє, що його місце буде поруч.

Але.

Роки два тому ми вимушені були піти з шоу Шустера, коли товста депутатка-комуністка взялася на всі заставки переконувати, що Голодомору насправді не було. Пішли, бо не мали іншого виходу.

А що було робити? Дати по морді? Жінці? Сперечатися? Доводити? Кому, комуністці чи Шустеру? Слова огрядної комуністки в одну мить усіх нас – і гостей, і ведучих, і навіть глядачів з іншого боку екрану – поставили в ситуацію поза межами людського.

І тут вірної поведінки просто не існує. Хіба що вимкнути телевізор або вийти зі студії – просто щоб залишитися людиною.

Однак згадане шоу здається просто-таки старою-доброю передачею "Добраніч діти" у порівнянні з торішньою інформаційною компанією з приводу відкриття у Києві меморіалу на честь Голодомору. Подібного паскудства нам ніколи ані чути, ані читати не доводилося – однак без сумніву іще доведеться, бо цього року пам'ятна дата припадає на президентську компанію.

Отож, тримайтеся! Зараз ми з вами знову почуємо про витрату мільйонів гривень на меморіал, тоді коли їх можна було роздати людям, а також про те, що у сучасної України є більш важливі справи, ніж Голодомор.

Однак перед тим, як політики і журналісти знову затанцюють на гробах та кістках наших предків, хочеться упередити вакханалію блюзнірства.

Згадайте: на Гробки до померлих предків поспішають усі – вчителі, міністри, бізнесмени, програмісти, члени різних партій, ліві та праві, інтелектуали та білявки. Бо перед Смертю усі однакові. Везуть з собою паски, крашанки, ковбаси, горілку, вино – хто що має.

Десять років тому, пам'ятаємо, меню було скромнішим - приходили зі шматком хліба та куснем сала, а іноді навіть без цього - посидять біля могилки та вертаються додому. Як би там не скаржилися на наш теперішній рівень життя, а тепер на цвинтарях, слава Богу, такого вже не зустрінеш.

Проте чи мали люди досхочу їжі, чи ні – а своїх мертвих поминали завжди.

А тут вмикаєш радіо і чуєш, що депутат від Партії регіонів говорить: "У селі поставили хрест жертвам Голодомору, а поруч свинарник розвалений стоїть, так на свинарник грошей не знайшлося, а на хрест – будь ласка!"

Слово честі, ми спершу подумали, що причулося. Ну не може людина такого сказати! Але ні. Не причулося, все на повному серйозі. І головне – поруч сидить журналіст, і не дасть йому по пиці, а підтакує.

І захотілося нам сказати: "Нешановний пане депутате! Мабуть, у ваших діда з бабою стоїть на могилі хрест? То чом би вам його не продати і не збудувати собі сарай чи то свинарник?"

В чому різниця? В тому, що хрест жертвам Голодомору – фактично нічий. Що під ним немає конкретних кісток чи то закріплених імен. А якщо нічий, виходить, що можна блюзнірствувати?

Люди добрі, що ж це діється? Нам же всім помирати рано чи пізно! Нашим дітям та онукам – теж, як це не сумно. І що, на місці нашого останнього спочинку стоятиме свинарник Партії регіонів?

Могилу нашого прадіда в Бессарабії розорили більшовики, а кам'яну плиту використали – щоправда не на свинарник, а на пам'ятник героям революції серед центральної площі. Знайомий почерк.

Однак коли б у подібній риториці вправлялися виключно українофобські сили, це було б більш-менш зрозумілим. Але наш брат-українець теж частенько приєднується до цієї вакханалії. І що найстрашніше – не просто українець, а журналіст, "інтелектуал". Він пише чи то сам, чи то повторюючи за кимсь: "Ющенко голодоморить". Не будемо проводити наївні паралелі – наприклад, що зробили б з єврейським журналістом, якби він вжив словосполучення "Шарон голокостить", тут все зрозуміло.

Ющенко – не Шарон. Але хіба нелюбов до Ющенка дозволяє топтати пам'ять про мільйони загиблих? Ми теж незадоволені президентом, хоч і голосували за нього. Нам теж не подобається мистецьке рішення меморіалу, який споруджено на Дніпровських схилах.

Але ж треба розрізняти, де закінчуються претензії до Віктора Андрійовича, а починаються володіння Смерті, Пам'яті та Вічності.

Меморіал – це не монумент Туркменбаші, це пам'ятник мільйонам людей, яких комуністи скинули у спільні ями, багатьох ще живими, і зарівняли, щоб знищити навіть слід. У них не залишилося нащадків.

Немає кому завезти їм пасочку з крашанкою та випити за упокій на могилці, бо й могилок теж нема. То у якої паскуди повернувся язик кепкувати з цього приводу?

Люди, зупиніться, якщо ви люди! Міліціонери можуть на один день стати людьми, а журналісти – ні?

Колись римляни розважалися, вбиваючи першохристиян – катували, цькували звірами, морили голодом. Тих, хто загинув за віру Христову, тепер називають великомучениками та святими.

Мільйони наших предків було закатовано у найстрашніший спосіб – голодом. Чи це було за віру, чи за щось інше - нам належить іще розібратися. І якщо вже не святість – то принаймні повага, хіба не заслуговують на неї ці мученики?

Розуміємо, що в Україні живе чимало людей, для яких загиблі у 33-му не були предками ані за кров'ю ані за культурою. Людей, чиїми предками були кати, убивці, охоронці, диригенти та виконавці Голодомору. Або – ті, що приїхали на Полтавщину, Слобожанщину, Подніпров'я та оселилися у спустошених селах, у порожніх вибілених хатах попід квітучими вишнями.

Звісно, онуки не можуть відповідати за злочини дідів. Звісно, тепер вони є громадянами України з усіма правами, зокрема й правом голосу. Звісно, їм тяжко визначитися у цій складній ситуації.

Але давайте згадаємо, що предки сучасних американців теж платили по долару за індіанський скальп та дарували тубільцям ковдри, заражені віспою, і це не є секретом. Однак нащадки змогли подолати в собі комплекс убивці – не проклинають загиблих індіанців, не твердять, що ті стали жертвою неврожаю та природних катаклізмів, а також не зауважують "задля справедливості", що від віспи гинули також ковбої та представники інших національностей. Ні.

Цивілізовані нащадки давніх убивць віддають належне народам, які населяли Америку і навіть відзначають спеціальне свято – День подяки, коли їдять національні страви підкорених та знищених племен та дякують їм за те, що навчили колись білих окупантів жити й виживати на новому континенті.

Може, це видасться наївним, але іншого варіанту не існує. Що зробиш – не розробиш. Час не повернеш і помста неможлива. А отже для тих, хто не відчуває свого зв'язку з Україною, але живе у ній, День пам'яті жертв Голодомору має стати Днем подяки.

Не ваша воля була вбивати. Та якщо не маєте причин вибачатися - хоч подякуйте загиблим. За метрові чорноземи, що вони вам за собою лишили, за вишні-черешні, за криниці, млини та олійні. Випийте чарочку за світлу пам'ять невинноубієнних, пом'яніть їх пиріжком чи свічкою, як робили на цій землі споконвіку.

Ми у своєму житті голодували кілька разів – на щастя виключно з медичною метою. Проте трошки уявляємо, як воно, без їжі. Тому пропонуємо усім, хто збирається писати про Голодомор, спробувати не їсти хоч би добу. За цей час в голові просвітлиться, і ви просто-таки не впізнаєте своїх думок.

Ну а тим, хто все-таки наважиться блюзнірствувати щодо пам'яті про мільйони українців, які прийняли найстрашнішою смерть з усіх можливих – тим скажемо: "Ми, Брати Капранови, від щирого серця бажаємо, щоб усі ваші рідні загинули від голоду, щоб ви бачили все це і не могли нічого зробити. А після цього вже – кепкуйте та насміхайтеся на всі заставки.

Тоді вже буде можна."

Брати Капранови

pravda.com.ua
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію

Коментарі

Суспільство
У Бобринецькому, Знам’янському та Новгородківському районах було проведено профілактичні заходи для житлового сектору. Про це повідомляє пресслужба ДСНС у Кіровоградській області, пише 0522. Сьогодні працівники Знам’янського, Бобринецького та Новгородківського районного Управління ДСНС України у Кіровоградській області здійснили попереджувальну роботу у житловому секторі щодо запобігання пожежам та загибелі людей на них. У рамках заходу рятувальники поспіл...
Суспільство
На місці авіаційної катастрофи у Харківській області було розгорнуто пункт по психологічному забезпеченню.  Про це повідомляє пресслужба ДСНС у Кіровоградській області, пише 0522. На території місці катастрофи у пункті фахівці Служби порятунку надають психологічну допомогу родичам загиблих.  Працюють вісім співробітників лабораторії екстримальної та кризової психології Національного університету цивільного захисту України.  Ними створено "місце скорботи",...
Суспільство
У Кропивницькому оголошено День жалоби з приводу вшанування пам’яті загиблих у авіакатастрофі літака АН-26. Про це повідомляє пресслжба Кропивницької міської ради, пише 0522. Сьогодні у Кропивницькому оголошено День жалоби для вшанування пам’яті 25 українських воїнів – офіцерів і курсантів, які загинули внаслідок страшної трагедії – падіння літака АН-26 у Харківській області біля Чугуєва. На знак жалоби в обласному центрі приспущені прапори на майдані пере...
Суспільство
За даними Кіровоградського обласного Гідрометцентру, у період з 26 по 27 вересня на території області передбачаються сильні дощі (ІІ рівень небезпечності, помаранчевий). А саме 26 вересня у західній частині, 27 вересня у більшості областей країни пориви вітру 15-22 м/с, місцями грози, в окремих районах град. 27 вересня у західних, вночі очікуються значні дощі (І рівень небезпечності, жовтий).
Суспільство
На території Ковалівського парку можна скуштувати чимало смаколиків на фестивалі вуличної їжі. Цього року фестиваль вуличної їжі розташований всередині Ковалівського парку відпочинку. Чимало кращих закладів міста перемістились сюди аби пригостити містян смачненьким та незвичайним. Кожна страва стає по-справжньому неповторною. Адже вони готуються та споживаються на свіжому повітрі у компанії кращих друзів та рідні. Ми вже побували у самому центрі подій та в...
Суспільство
Стала відома точна іфнормація щодо падіння літака. Про це повідомляє пресслужба ДСНС у Кіровоградській області, пише 0522. Вчора до ДСНС надійшла інформація, що поблизу м. Чугуїв на відстані 2 кілометрів до військового аеропорту відбулось падіння літака АН-26 ЗС України, із возгоранням корпуссу. Бизько 22 пожежу літака було ліквідовано. За інформацією диспетчера аеродрому на борту перебувало 27 осіб (одного курсанта не допустили до виконання польоту). Знай...
Суспільство
Комісія з призначення іменних стипендій міського голови Кропивницького визначилась з іменами 6 студентів - стипендіатів на 2020 – 2021 навчальний рік. Про це повідомляє пресслужба Кропивницької міської ради, пише 0522. Стипендія міського голови призначається студентам вищих навчальних закладів міста відповідно до рішення комісії і перераховується на банківську картку студентів додатково до основної стипендії. Розмір іменних стипендій міського голови склада...
Суспільство
У Кропивницькому відкрилося перше кафе грузинської кухні «Стумарі». «Стумарі» відомий на всю Україну, адже це мережа кафе, яка э однію з найбільш популярних закладів у таких містах як Черкаси, Суми, Херсон, Львів, Запоріжжя та Рівного. «Стумарі» підкорює серця всіх любителів смачної кухні і європейського сервісу. Нове кафе знаходиться в самому центрі Кропивницького за адресою вулиця Велика Перспективна, 21. Кафе дуже зручно розташоване як для городян, так...
Суспільство
Якщо хочеш криву зачіску за 50 гривень - пряма тобі дорога у перукарню до Тетяни. Якщо хочеш привести до ладу не тільки гриву, але і бороду - ласкаво просимо у Барбер Пол. Кожен поважаючий себе чоловік знає, що таке виглядати відповідно тенденцій 21 сторіччя. А Барбер Пол підкреслить твою індивідуальність. Ти можеш звернутись до майстра, який створить ту зачіску, яку бажаєш. Але є категорія топ майстрів, які створюють неповторні шедеври відповідно до власн...